Хоч якими скупими були ці відомості про Блазня, та я приховав їх від Старлінг. Збував її запитання банальними відповідями, що ми були друзями з дитинства, але наші обов’язки залишали нам дуже мало часу на товариське життя. Насправді майже так і було, проте я бачив, як вона через це дратується і тішиться водночас. Спитала, чи я колись цікавився його справжнім іменем. Я відповів, що не міг згадати, яким іменем назвала мене мати, тож з обережності не ставив таких запитань іншим. На якийсь час це її заспокоїло, але потім менестрелька запрагнула інформації, як він одягався в дитинстві. Мої описи його строкатого одягу, що змінювався разом із порами року, її не влаштовували, та я цілком правдиво запевнив, що аж до Джампі ніколи не бачив на ньому іншого вбрання, крім блазенського. Під кінець пополудня її запитання та мої відповіді більше скидалися на фехтувальне змагання, ніж на розмову. Я втішився, коли зміг приєднатися до інших у таборі, розбитому на чималій відстані від дороги Скіллу.
Однак і там Кеттл не давала мені спокою, додавши до моїх обов’язків ще й свої завдання, аби мій розум постійно був зайнятий. Блазень приготував смаковиту душенину з наших запасів і вепровини. Вовк вдовольнився другою кабанячою ногою. Коли вечерю з’їдено, а посуд прибрано, Кеттл одразу ж розстелила свою гральну полотнину й витягла мішечок з каменями.
— Зараз побачимо, чого ти навчився, — пообіцяла мені.
Коли ми зіграли з пів дюжини ігор, стара зиркнула на мене, насупившись.
— Ти не брехав! — заявила вона.
— Про що?
— Про вовка, що знайшов розв’язок. Якби ти сам опанував цю стратегію, то геть по-іншому провів би зараз гру. Оскільки ж це хтось інший підказав тобі відповідь, а не ти сам її відкрив, то не цілком усе розумієш.
У цю мить вовк устав і потягся.
Мені вже набридли камені та полотнина, — сповістив він мене. — Моє полювання приємніше, а при кінці ще й дарує справжнє м’ясо.
Невже ти голодний?
Ні. Знуджений.
Він відхилив закривку намету та вийшов у ніч. Кеттл спостерігала за ним, підібгавши губи.
— Я саме хотіла спитати, чи не могли б ви зіграти в цю гру разом. Мені цікаво побачити, як ви граєте.
— Думаю, він про це здогадався, — пробурмотів я, трохи незадоволений, що той не запросив мене приєднатися до нього.
Після п’яти ігор я зрозумів блискучу простоту пасткової тактики Нічноокого. Вона постійно лежала в мене перед носом, але зненацька стало так, наче я побачив, як камені не лежать на шматку тканини, а рухаються. При наступному ході я використав цей здогад і легко виграв. У дальших трьох іграх вправно переміг, бо вже бачив, як застосувати його також у іншій ситуації.
Після мого останнього виграшу Кеттл забрала камені з полотнини. Інші довкола нас уже засинали. Жінка докинула жменю хмизу до жаровні, щоб востаннє присвітити. Її вузлуваті старечі пальці швидко розклали камені на полотнині.
— Це знову твоя гра і твій хід, — сповістила вона мене. — Та цього разу можеш поставити лише білий камінь. Малий і слабкий білий камінчик, але він може принести тобі перемогу. Добре про це подумай. І без ошуканства. Не підпускай вовка до гри.
Я придивився до розстановки, щоб запам’ятати гру, а тоді ліг спати. Гра, яку вона для мене вибрала, здавалася безнадійною. Я не бачив, як виграти її чорним каменем, не кажучи вже про білий. Не знаю, завдяки чому, — чи грі, чи тому, що ми були далеко від дороги, — я швидко провалився у сон без сновидінь майже до світанку. Тоді приєднався до вовка у його вільному бігові. Нічноокий залишив дорогу далеко позаду й радісно вивчав довколишні узгір’я. Ми наткнулися на двох сніжних котів, що пожирали свою здобич, і якийсь час насміхалися з них, кружляючи на недосяжній для них відстані та змушуючи їх сичати і плювати на нас. Жоден кіт не покинув заради нас м’яса, тож згодом ми відмовилися від полювання та повернули до намету. Наближаючись до нього, непомітно обійшли довкола джеппів, які для захисту зібралися в гурт, а тоді ми їх підігнали, аж вони закрутилися довкола намету. Вовк прокрався досередини. Я ще був з ним, коли він грубувато штовхнув Блазня крижаним носом.
Добре бачити, що ти не втратив відваги й радості, — сказав він мені, коли я звільнив свою свідомість від нього і прокинувся у власному тілі.