— Фітце Чівелрі?
Я поволі повернув голову. Кеттрікен і Кеттл наздогнали нас. Вони стояли наді мною, далеко від розворушеного каміння. Обох, здається, до млості налякало становище, в яке я потрапив. Кеттрікен отямилася першою.
— Ми з Кеттл пройдемо над тобою. Стій, де стоїш, і так нерухомо, як тільки можеш. Старлінг із джеппами вже перейшли?
Мені вдалося кивнути. Бракувало духу заговорити.
— Я візьму мотузку й повернусь. Рухатимуся якомога швидше.
Черговий кивок. Щоб її побачити, я мусив би обернутися всім тілом, тож не зробив цього. І вниз теж не глянув. Вітер із ревом пролітав повз мене, каміння під ногами цокотіло, а я дивився Блазневі в обличчя. Як на дорослого чоловіка, він важив небагато. Завжди був худорлявим, кості мав тонкі, як у птаха, а обороняючись, покладався радше на свій язик, ніж на кості та м’язи. Та, коли я отак стояв, тримаючи його, він у мене в руках дедалі важчав. Коло болю в моїй спині повільно розширювалося, дійшовши навіть до передпліч.
Я відчув, що Блазень легко здригнувся.
— Тихо, — шепнув я.
Він із зусиллям розплющив очі, глянув на мене. Намагався облизнути губи.
— Що ми робимо? — прохрипів.
— Стоїмо мов укопані в центрі лавини, — прошепотів я у відповідь. Горло мені так пересохло, що складно було говорити.
— Думаю, я міг би встояти сам, — слабко запропонував він.
— Не ворушись! — наказав йому. Він трохи глибше вдихнув.
— Чого ти завжди поблизу, коли я потрапляю в такі ситуації? — хрипко спитав він.
— Я міг би спитати в тебе те саме, — несправедливо відповів я.
— Фітце?
Я повернув свою стражденну спину, глянув на Кеттрікен. Вона була силуетом на тлі неба. Привела з собою джеппа-проводиря. На плечі тримала скручену мотузку, другий кінець якої був прикріплений до упряжі, що мала підтримувати джеппів вантаж, зараз із нього знятий.
— Я кину тобі мотузку. Не намагайся її піймати. Як пролетить повз тебе, підніми та обв’яжися нею. Зрозумів?
— Так.
Вона не могла почути моєї відповіді, але кивнула, додаючи мені відваги. За мить мотузка, розкручуючись, пролетіла повз мене. Це зрушило кілька камінців, ніби й небагато, але від цього видовища мені зробилося зле. Мотузка проповзла по камінню, менш ніж на відстані руки від моєї стопи. Я з розпачем глянув на неї. Зібрав усю свою волю в кулак.
— Блазню, можеш триматися за мене? Я мушу спробувати підняти мотузку.
— Думаю, я міг би встояти сам, — знову запропонував він.
— Може, й доведеться, — неохоче погодився я. — Будь готовим до всього. Та, хай там як, тримайся за мене.
— Тільки якщо ти обіцяєш триматися за мотузку.
— Зроблю, що зможу, — похмуро пообіцяв я.
Брате, вони зупинилися там, де ми стояли табором минулої ночі. Їх шестеро, з них…
Не зараз, Нічноокий!
Троє провалилися вниз, як ти тоді, а троє залишилися з кіньми.
Не зараз!
Блазень ворухнув руками, незграбно вхопився мені за плечі. Кляті покривала, в які я його загорнув, були у всіх незручних для мене місцях. Я стиснув Блазня лівою рукою, а праву трохи посунув, хоча й далі підтримував його передпліччям. Переборов абсурдний потяг розреготатися. Усе було так по-дурному недоречно й небезпечно. Коли я міркував, якими способами можу померти, цей ніколи не спадав мені на думку. Зустрівшись поглядом із Блазнем, побачив у його очах той сам панічний сміх.
— Готово, — сказав я йому і схилився до мотузки. Кожен напружений м’яз мого тіла кричав від судоми.
Пальці не дістали мотузки, бракувало лишень пів долоні. Я глянув угору, де Кеттрікен і джепп стояли в неспокійній готовності. Тут я усвідомив: гадки не маю, що робити з мотузкою, коли вхоплю її. Та мої м’язи надто сильно розтяглися, щоб мені зараз зупинитися і спитати. Я змусив руку потягтися до мотузки і тут відчув, що моя права стопа їде вниз.
Усе відбувалося одночасно. Блазень не просто тримався мене, а конвульсивно стис. Увесь схил довкола нас, здавалося, зрушив з місця. Я вхопився за мотузку, та й далі зсувався вниз. Перш ніж мотузка натяглася, я зумів обмотати її довкола свого зап’ястя. Над нами, на схід від нас, Кеттрікен повела джеппа, — той рухався дуже впевнено. Я бачив, як він хитнувся, підхопивши частину нашої ваги. Глибше закопався ногами в каміння, пішов через ділянку зсуву. Мотузка натяглася, вгризаючись мені в зап’ястя й долоню. Я тримався.