— То що з цього пожитку? — несхвально кинув я.
— Пожитку? — луною повторив він. — Ах, я ніколи не мислив у цих категоріях. Пожитку з цього.
Якийсь час ми йшли мовчки. Я знав, як тяжко Блазневі тримати швидкість. Марно шкодував, що годі було залишити хоч одного коня і перевести його через осипище.
— Вмієш читати знаки погоди, Фітце? Чи звірині сліди?
— З погодою деякі. А зі звіриними слідами краще.
— Та чи ти маєш цілковиту певність хоч в одному з них?
— Ніколи. Нічого не знаєш напевно, доки не почнеться новий день або доки не постанеш перед звіром.
— Так само з моїм читанням майбутнього. Ніколи не знаю… Прошу, зупинімося хоч на хвилину. Мушу перевести подих і випити бодай ковток води.
Я неохоче послухався. Відразу ж при дорозі лежав оброслий мохом камінь. Блазень сів на нього. Трохи далі росли якісь вічнозелені дерева, я не знав їхньої назви. Приємно було знову побачити дерева. Я зійшов із дороги, сів біля Блазня. І миттю помітив різницю. Дія дороги була такою тонкою, як дзижчання бджіл, та, коли вона зненацька припинилася, я це відчув. Позіхнув, щоб відлягло від вух, і раптом у голові мені прояснилося.
— Багато років тому я мав видіння, — промовив Блазень. Відпив ще води, затим подав мені бурдюк. — Я бачив чорного оленя, що здіймався з чорного і блискучого кам’яного ложа. Коли я вперше побачив, як здіймалися над водами чорні стіни Оленячого замку, то сказав собі: «Ось що воно означало!» Зараз я бачу молодого бастарда з оленячим гербом, що йде дорогою з чорного каменю. Може, саме це і означав той сон. Я не знаю. Та мій сон був належно записаний, і одного дня, в майбутньому, мудреці погодяться щодо його значення. Ймовірно, тоді, як нас обох давно вже не буде серед живих.
Я поставив запитання, яке віддавна мене пекло.
— Кеттл каже, що є пророцтво про мою дитину… дитину Каталізатора.
— Є, — спокійно підтвердив Блазень.
— То, думаєш, ми з Моллі приречені втратити Неттл, віддавши її престолу Шести герцогств?
— Неттл. Знаєш, мені подобається її ім’я. Дуже подобається.
— Ти не відповів на моє запитання, Блазню.
— Спитай мене знову за двадцять літ. Такі речі куди легше розпізнати, якщо дивишся назад. — Погляд скоса, який Блазень мені кинув, дав зрозуміти, що нічого він більше на цю тему не скаже. Я спробував підійти з іншого боку.
— То ти здолав увесь цей шлях, щоб Шість герцогств не впали під ударами червоних кораблів.
Він дивно на мене глянув, потім посміхнувся, наче я сказав щось недоречне.
— Ти так це бачиш? Що ми робимо це все, аби врятувати ваші Шість герцогств?
Коли я кивнув, він труснув головою.
— Фітце, Фітце. Я прийшов урятувати світ. Шість герцогств, знищені червоними кораблями, — це лише перший камінь у лавині. — Блазень знову глибоко вдихнув. — Знаю, що червоні кораблі здаються тобі достатньою катастрофою, та лихо, яке вони завдають твоєму народові, — це тільки прищ на сідниці світу. Якби це було все, просто група варварів, що забирає землю в іншої, то воно б нічим не відрізнялося від звичайного перебігу світових подій. Ні. Це перша пляма отрути, яка поширюється в струмку. Фітце, чи посмію сказати тобі це? Якщо ми зазнаємо невдачі, вона пошириться швидко. Перековування вкорениться як звичай, ні, як розвага для вищих верств. Глянь на Регала та його «королівську справедливість». Він уже їй піддався. Тішить своє тіло дурманом, а душу вмертвляє дикими розвагами. Так, і заражає цією недугою всіх довкола себе, доки вони не перестануть черпати задоволення зі змагань, в яких не проливається кров. Доки не розважатимуться лише тими іграми, ставкою в яких є життя. Саме життя знеціниться. Пошириться рабство, бо якщо можна відібрати в людини життя заради розваги, то наскільки ж розумніше відібрати його задля наживи?
Коли він говорив це, його голос набирав дедалі більшої сили й пристрасті. Та от зненацька перевів подих, схилився вперед, опустився навколішки. Я поклав руку йому на плече, але Блазень тільки хитнув головою. За хвилину випростався.
— Мушу заявити, що розмова з тобою втомлює сильніше, ніж дорога. Повір мені на слово, Фітце. Аматори й експериментатори — не менше зло, ніж червоні кораблі. Я бачив видіння, яким стане світ у циклі, коли вони процвітатимуть. Клянуся, в цьому циклі так не буде.