— Що ви зробите, — неголосно спитав Блазень, — якщо Веріті немає і на останньому місці, позначеному на карті?
— Не знаю, — тихо звірилася нам королева. — Не перейматимуся цим, доки цього не сталося. Досі маю справу, яку слід виконати. Доки вона не завершена, не впадатиму у відчай.
Мене вразило, що вона говорила так, наче обмірковувала гру, де зостався ще один, останній хід, і цей хід може призвести до перемоги. Тоді вирішив, що провів надто багато часу, зосереджуючись на ігрових загадках Кеттл. Вирвав останній вузол з волосся, зв’язав його ззаду вояцьким хвостом.
Йди зі мною на полювання, доки є ще трохи світла, — запропонував вовк.
— Думаю пополювати цього вечора з Нічнооким, — сповістив я, підводячись і потягаючись. Зробив Блазневі знак бровою, але він, здавалося, поринув у задуму і не відповів.
Коли я відійшов від вогню, Кеттрікен спитала:
— Ти будеш у безпеці сам?
— Ми далеко від дороги Скіллу. Це був найспокійніший день, що трапився мені останнім часом. У певному сенсі.
— Ми, може, й далеко від дороги Скіллу, та все ще в серці країни, яку колись заселяли скіллери. Вони всюди залишили свій слід. Доки йдеш цими узгір’ями, не можеш сказати, що ти в безпеці. Тобі не слід іти самому.
Нічноокий гортанно гарикнув, прагнучи вже рушати. Я дуже хотів піти з ним на полювання, висліджувати і гнати здобич, пробиратися крізь ніч без людських думок. Але не варто було нехтувати попередженням Кеттл.
— Я піду з ним, — зненацька запропонувала Старлінг. Встала, обтерла руки об стегна. Якщо когось, окрім мене, це здивувало, то виду все одно ніхто не подав. Я очікував, що Блазень глузливо побажає мені щасливої дороги, але він далі вдивлявся в темряву. Я сподівався, що він не занедужав знову.
Не заперечуєш, якщо вона піде з нами? — спитав Нічноокого.
У відповідь він самозречено зітхнув і клусом потрюхав від вогнища. Я не так швидко пішов слідом за ним, а Старлінг за мною.
— Нам не слід його наздогнати? — спитала вона за кілька хвилин.
Нас обступив ліс і дедалі густіша темрява. Нічноокого ніде не було видно, та я й не мав потреби його бачити. Відповів менестрельці, не пошепки, та однаково дуже тихо.
— Полюючи, ми рухаємося незалежно один від одного. Коли один із нас сполохує здобич, другий швидко надходить, щоб або її перехопити, або приєднатися до погоні.
Мої очі призвичаїлися до темряви. Наша зі Старлінг прогулянка завела нас далеко від статуй, у лісову ніч, не скаламучену жодною людською діяльністю. У повітрі витали терпкі весняні запахи, довкола чулися пісні жаб і комах. Невдовзі я натрапив на звірину стежку, подався нею. Старлінг ішла позаду, її рухи не були безшумними, але не були й незграбними. Пробираючись крізь ліс удень чи вночі, можна рухатися у згоді з ним або всупереч йому. Дехто інстинктивно вміє це робити, інші ніколи не навчаться. Менестрелька рухалася у згоді з лісом, під звислими гілками схилялася, інші оминала. Не намагалася силоміць продертися крізь хащі, які нам траплялися, так вигинала тіло, що не зачіпалася об тонке розгалужене віття.
Ти так нею зайнявся, що не побачиш кролика, навіть як на нього наступиш! — дорікнув мені Нічноокий.
У цю мить із-за куща праворуч від мене виплигнув кролик. Я кинувся за ним, зігнувшись навпіл, щоб не загубити сліду. Кролик був значно швидшим за мене, та я знав, що він, ймовірно, побіжить по колу. Знав також, що Нічноокий так само швидко побіжить йому навперейми. Я чув, як Старлінг біжить позаду, але не мав часу думати про неї. Намагався не втратити кролика з очей, коли він робив фінти, ховаючись між деревами й під корчами. Я двічі ледь його не піймав, і двічі він вивертався, роблячи петлю. Та коли зробив петлю вдруге, то потрапив просто вовкові в пащу. Нічноокий стрибнув, пришпилив кролика до землі передніми лапами, ухопив щелепами маленьку голівку. Встаючи, різко труснув звірком, зламавши йому шию.
Я розрізав кролику черево, вибрав нутрощі та віддав їх вовкові. Тут нас наздогнала Старлінг. Нічноокий задоволено проковтнув нутрощі.
Пошукаймо іншого, — запропонував він і швидко рушив у ніч.
— Він завжди так віддає тобі м’ясо? — спитала Старлінг.
— Він мені не віддає. Дозволяє просто нести його. Знає, що зараз найкращий час для полювання, тож сподівається швидко знову когось вполювати. А якщо не вполює, то знає, що я збережу м’ясо для нього й пізніше ми поділимося. — Я прикріпив мертвого кролика до пояса. Рушив крізь ніч, на ходу тепле тільце легко вдарялося мені об стегно.