— Що саме? — спитала та.
— Бодай одурманити Блазня ельфійською корою. Це приглушить його для них і сховає від них його думки.
— Ельфійська кора діє не так! — обурено заперечив я.
— Та невже? — розлючено повернулася до мене Кеттл. — То чого вона роками традиційно саме для цього вживалася? Якщо дати її досить юному королівському бастарду, це цілковито знищить його потенціал як скіллера. Так часто робили.
Я рішуче труснув головою.
— Та я вже кілька років її використовую, щоб відновити сили після скіллення. Так само, як Веріті. І вона ніколи…
— Ласкава Едо, змилуйся! — вигукнула Кеттл. — Прошу, скажи мені, що ти брешеш!
— Навіщо мені брехати про це? Ельфійська кора відновлює людську силу, хоча після її вживання може настати меланхолія. Я часто носив чай з ельфійської кори Веріті, у вежу Скіллу, щоб його підкріпити. — Тут мені забракло слів, щоб говорити далі. Жах на обличчі Кеттл був надто щирим. — Що? — тихо спитав я.
— Ельфійська кора добре відома серед скіллерів. Це засіб, якого слід уникати, — неголосно сказала вона. Я чув кожне слово, бо ніхто в наметі не смів навіть дихнути. — Притуплює Скілл у людині так, що вона не може скіллити сама, а інші, через викликане корою затуманення, не можуть скіллити до неї. Кажуть, що це зілля загальмовує або руйнує талант до Скіллу в молодих й утруднює його розвиток у старших скіллерів. — Глянула на мене з жалем в очах. — Колись ти мусив мати великий талант, якщо досі зберіг бодай видимість скіллення.
— Це неможливо… — пробелькотів я.
— Поміркуй, — звеліла мені стара. — Ти відчував колись, щоб твоя Скілл-сила прибувала після вживання кори?
— А що з моїм паном Веріті? — зненацька спитала Кеттрікен.
Кеттл неохоче знизала плечима. Повернулася до мене.
— Коли він почав її вживати?
Мені було складно зосередитися на її словах. Стільки речей несподівано постали в іншому світлі. Ельфійська кора завжди змушувала мою голову прояснюватися, гамувала пульсування, що наставало після тяжкого скіллення. Але я ніколи не намагався скіллити відразу ж після вживання ельфійської кори. Веріті робив так, я це знав. Але не знав, наскільки успішно. Мій непередбачуваний талант до Скіллу… це могло бути наслідком вживання ельфійської кори? Мов спалах блискавки, постало приголомшливе знання, що Чейд помилявся, даючи її Веріті й мені. Чейд помилявся. Мені ніколи й на думку не спадало, що Чейд може помилятися. Чейд був моїм учителем. Чейд читав і вивчав древні записи. Знав усю стару мудрість. Але його ніколи не навчали Скіллу. Він був бастардом, як і я. І ніколи не навчався Скіллу.
— Фітце Чівелрі! — наказ Кеттрікен змусив мене отямитися.
— Ох, наскільки мені відомо, Веріті почав вживати кору на початку війни. Коли він був єдиним скіллером, що став між нами й червоними кораблями. Думаю, він ніколи не скіллив так інтенсивно, як тоді, і ніколи досі це так його не виснажувало. Тож Чейд почав давати йому кору, щоб підкріпити його силу.
Кеттл кілька разів кліпнула.
— Без використання Скілл не розвивається, — сказала майже сама собі. — Якщо ж використовується, то наростає, починає утверджуватися, а скіллер майже інстинктивно навчається, наскільки численними можуть бути його застосування. — Я піймав себе на тому, що ледь киваю головою в такт її тихій мові. Старі очі раптом глянули вгору, зустрілися з моїми. Вона говорила відверто. — Ви обидва, здається, затримані в рості. Ельфійською корою. Веріті, як доросла людина, міг відновитися. Можливо, помітив, що його Скілл зріс за час, коли зілля було йому недоступним. Як можеш помітити й ти. Адже він самотньо здолав дорогу. — Кеттл зітхнула. — Але підозрюю, що ті, інші, не вживали кори, тож їхні таланти та навички скіллення зросли й перевищили твої. Фітце Чівелрі, ти постав перед вибором, який можеш зробити тільки сам. Блазень нічого не втрачає, вживаючи цей трунок. Він не в змозі скіллити, а кора може не дати групі знайти його знову. Але ти… Можу дати тобі кору, і вона притупить у тобі Скілл. Їм тяжче буде дістатися до тебе, а тобі тяжче буде сягати назовні. Тож ти опинишся у більшій безпеці. Та це знову нашкодить твоєму таланту. І надмір ельфійської кори може знищити його цілковито. Вибір за тобою.
Я глянув униз, на свої долоні. Тоді вгору, на Блазня. Наші очі ще раз зустрілися. Вагаючись, я потягся до нього своїм Скіллом. Не відчув нічого. Може, це просто мій непередбачуваний талант укотре мене підвів. Та мені здавалося ймовірним, що стара має рацію. Ельфійська кора, яку недавно випив Блазень, закрила його від мене, притупивши наш зв’язок.