— Я втратила своїх бджіл, — сумно нагадала йому.
— Ми викуримо ще, — втішав він її.
Вона сумно хитнула головою.
— Вулик, що працював ціле літо, дає найбільше меду. — Взяла зі столика в кутку сувій чистого лляного полотна, слоїк мазі. Задумливо понюхала мазь.
— Пахне не так, як твоя, — зауважила.
— Гадаю, що подіє так само, — відповів він. Повільно оглянув кімнату, насупив брови. — Моллі. Як нам за все це заплатити?
— Я вже про це подбала. — Повернулася до нього спиною.
— Як? — недовірливо спитав він.
Коли Моллі знову на нього глянула, її губи стислися в тонку лінію. Я знав, що коли в неї таке обличчя, то краще з нею не сперечатися.
— Фітцова шпилька. Я показала її господареві заїзду, щоб дістати цю кімнату. А коли ви обоє спали пополудні, пішла до срібляра й продала її. — Барріч розтулив було рота, але вона не дала йому заговорити. — Я знаю, як торгуватися, і дістала за неї повну ціну.
— Її ціна більша за монети. Цю шпильку мала дістати Неттл, — сказав він. Його губи стислися в таку ж лінію, як у неї.
— Неттл потребувала теплого ліжка й каші куди більше, ніж срібної шпильки з рубіном. Навіть Фітцу вистачило б глузду це зрозуміти.
На подив, так і було. Та Барріч лише промовив:
— Мені доведеться працювати багато днів, щоб викупити її для Неттл.
Моллі взяла полотно для перев’язки. Уникала Баррічевого погляду.
— Ти впертий чоловік. Не сумніваюся, що зробиш, як захочеш, — кинула.
Барріч мовчав. Я майже не сумнівався, що зараз він намагається вирішити, чи означає це його перемогу в суперечці. Моллі повернулася до ліжка. Сіла на нього, взялася розтирати мазь Баррічу на спині. Він стис щелепи, але й не писнув. Тоді вона присіла перед ним навпочіпки.
— Підніми руки, щоб я могла перев’язати, — звеліла йому.
Він глибоко вдихнув, підняв руки вгору, відвівши їх від тіла. Моллі вміло розгорнула сувій, обмотала полотно довкола Баррічевого тулуба. Зав’язала тканину йому на животі.
— Краще? — спитала.
— Значно. — Він почав було потягатися, тоді стримався.
— Ось їжа, — запропонувала вона, підходячи до столу.
— Це зачекає. — Я бачив, як його погляд потемнів. Її теж. Знову повернулася до нього, підібгавши губи. — Моллі. — Він зітхнув. Спробував ще раз. — Неттл — правнучка короля Шрюда. Провісниця. Регал вбачатиме в ній загрозу для себе. Може знову спробувати вбити її. Вас обох. Насправді я певен, що так і зробить. — Почухав підборіддя. Вона мовчала, тож Барріч запропонував: — Можливо, єдиний спосіб вас захистити — це віддати вас під захист істинного короля. Знаю чоловіка… може, Фітц казав тобі про нього. Чейд?
Вона мовчки хитнула головою. Її очі ставали дедалі чорнішими.
— Він міг би забрати Неттл у безпечне місце. І заодно подбати, щоб у тебе було все потрібне. — Ці слова вийшли з нього поволі, неохоче.
Відповідь Моллі була швидкою.
— Ні. Вона не Провісниця. Вона моя. І я її не продам, ні за гроші, ні за безпеку. — Глянула на нього й сказала, мов виплюнула: — Як ти міг подумати, що я це зроблю!
Барріч усміхнувся, побачивши її гнів. Я розгледів полегшення на його обличчі.
— Я не думав, що ти це зробиш. Але відчував обов’язок це запропонувати. — Дальші його слова були ще невпевненішими. — Я вигадав інший спосіб. Не знаю, що ти на це скажеш. Нам однаково доведеться виїхати звідси, знайти місце, де нас не знатимуть. — Зненацька опустив очі долу. — Якби ми побралися до того, як дістанемось туди, ніхто б не сумнівався, що вона моя…
Моллі стояла нерухомо, наче закам’янівши. Мовчання затяглося. Барріч підвів погляд, благально подивився на неї.
— Не зрозумій це неправильно. Я не очікую від тебе нічого… такого. Але… хай там як, ти навіть не мусиш за мене виходити. У Кевдорі є Камені-Свідки. Ми могли б піти туди з менестрелем. Я міг би постати перед ними й поклястися, що вона моя. Тоді ніхто у цьому не сумніватиметься.
— Ти збрехав би перед Каменями-Свідками? — недовірливо спитала Моллі. — Ти б це зробив? Задля безпеки Неттл?
Він поволі кивнув. Не зводив очей з її обличчя. Вона хитнула головою.
— Ні, Баррічу, я цього не дозволю. Таке призводить до найбільшого лиха. Всі знають розповіді про тих, що осквернили Камені-Свідки фальшивою клятвою.
— Я готовий піти на цей ризик, — заявив рішуче.
Я ніколи не бачив, щоб цей чоловік брехав, доки Неттл не ввійшла в його життя. А щойно запропонував скласти фальшиву клятву. Я міркував, чи знає Моллі, що він їй пропонує. Вона знала.