Я блискавично збагнув усе це. Відчув також драконів голод. Він шарпав мене, благав поживи. Багато взяв у Блазня. Я відчув, що той віддав драконові, ясне й темне. Глузування садівників і покойових слуг, якого він зазнав у юності в Оленячому замку. Розквітла гілочка яблуні за вікном навесні. Ось і мій образ, мій каптан розвівається, я поспіхом іду через подвір’я слідом за Баррічем, намагаючись допасувати свої коротші ноги до його довгих кроків. Срібна риба, що вистрибує на світанку з тихого ставу.
Дракон настирливо сіпав мене. Зненацька я збагнув, що насправді притягло мене сюди.
Візьми мої спогади про матір і всі почуття, пов’язані з ними. Я зовсім не хочу їх знати. Візьми щем у горлі, коли я думаю про Моллі, візьми всі гострокраї яскравобарвні дні з нею, які я пам’ятаю. Візьми їхній блиск, не залишай мені нічого, крім тіней того, що я колись бачив і відчував. Дай мені змогу згадувати їх, не ріжучись об їхню вигостреність. Візьми мої дні та ночі в Регалових підземеллях. Досить знати, що зі мною зроблено. Візьми це собі, а мені дозволь перестати відчувати своє обличчя на кам’яній підлозі, звук, з яким мені ламано ніс, смак і запах власної крові. Візьми мій біль через те, що я ніколи не знав свого батька, візьми те, як я годинами розглядав його портрет, коли Велика зала була порожньою і я міг там зостатися сам. Візьми мої…
Фітце. Зупинись. Ти даєш їй надто багато, від тебе нічого не залишиться. — Це голос Блазня у мені, нажаханий тим, до чого сам мене підбурив.
…спогади про вершину вежі, про голий Сад королеви під ударами вітру, про Галена, що стояв наді мною. Візьми образ Моллі, коли вона радо йде в обійми Барріча. Візьми це все, погаси і запечатай так, щоб воно ніколи більше не могло обпекти мене. Візьми…
Мій брате. Годі.
Раптом між мною і драконом опинився Нічноокий. Я знав, що й досі тримаю блискучу передню лапу, але він загарчав на дракона, заборонивши йому брати в мене більше.
Мені байдуже. Хай забирає все, — сказав я Нічноокому.
Мені не байдуже. Я не пов’язувався з перекованим. Геть, Холодна істото. — Він подумки загарчав так само, як уголос.
На мій подив, дракон відступив. Побратим укусив мене за плече.
Відпусти його! Геть од нього!
Я відпустив драконячу лапу. Розплющив очі і здивувався з того, що довкола й досі ніч. Блазень обхопив рукою Нічноокого.
— Фітце, — тихо сказав він. Говорив у загривок Нічноокого, та я виразно його чув. — Фітце, вибач. Але ти не можеш відкинути весь свій біль. Якщо перестанеш відчувати біль…
Я не слухав, що він іще сказав. Вирячився на драконячу лапу. Там, де мої долоні торкалися холодного каменя, були тепер два відбитки. Всередині їхніх обрисів кожна луска була досконало гарною. «Це все, — подумав я. — Це все я віддав, і от скільки перейшло в дракона». Тоді подумав про дракона Веріті. Був величезним. Як він це зробив? Що він ховав у своїй душі всі ці роки, аби вистачило на формування такого дракона?
— Почуття твого дядька неосяжні. Великі любові. Незмірна вірність. Інколи думаю, що мої двісті з лишком літ бліднуть порівняно з його трохи за сорок.
Ми всі троє обернулися до Кеттл. Я не був здивований. Знав, що вона наближається, і не дбав про це. Вона тяжко опиралася на костур, її обличчя, здавалося, звисало з костей черепа. Заглянула мені в очі, і я зрозумів, що вона все знає. Поєднана Скіллом із Веріті, вона знала все.
— Спускайтеся звідти. Всі. Доки не нашкодили собі.
Ми повільно підкорилися, а я був найповільнішим з усіх. Суглоби Веріті боліли, його тіло було втомленим. Кеттл зловісно на мене глянула.
— Як ти вже мусив це робити, то краще б наповнив дракона Веріті, — сказала вона мені.
— Він би мені заборонив. Ви б мені заборонили.
— Так. Заборонили б. Дозволь тобі дещо сказати, Фітце. Ти тужитимеш за тим, що віддав. Звичайно, з часом відновиш частку почуттів. Усі спогади поєднані між собою. Пам’ять, як і людська шкіра, зцілюється. З часом, покинуті на самих себе, ці спогади перестали б тебе мучити. Одного дня ти можеш захотіти наново прикликати той біль.
— Я так не думаю, — відповів я спокійно, приховуючи свої сумніви. — Мені ще лишилося досить болю.
Кеттл здійняла своє старече обличчя в ніч. Глибоко вдихнула крізь ніс.