Я сів на покривало, по спині в мене стікав піт. Звів усі захисні стіни довкола себе, про які тільки пам’ятав.
— Кобе? — трохи стривожено озвався Джош, і я побачив, як він сонно сідає. Гоні дивилася на мене зі свого покривала, на якому сиділа, тримаючи варту. Я стримав придушене схлипування.
— Кошмар, — прохрипів я. — Просто нічний кошмар.
Я невпевнено підвівся, нажаханий тим, наскільки ослаб. Світ довкола мене ходив ходором. Я ледве тримався на ногах. Мене підігнав страх перед власною слабкістю. Я вхопив свого казанка та пішов із ним до річки. «Чай з ельфійської кори», — пообіцяв я собі, сподіваючись, що він буде досить сильним. Далеко обійшов купу каміння, якою присипав був тіла перекованих. Перш ніж я дістався берега річки, Нічноокий уже був біля мене, пришкандибавши на трьох лапах. Я обхопив його руками, пам’ятаючи про його поранене плече, і сховав обличчя в хутрі на його карку.
Я так боявся. Ледь не помер.
Тепер я розумію, чого ми мусимо всіх їх повбивати, — неспішно сказав він. — Як цього не зробимо, ніколи не дадуть нам спокою. Мусимо вислідити їх у їхньому лігві й усіх повбивати.
Це була єдина розрада, яку він міг мені дати.
Розділ 6. Віт і Скілл
Менестрелі та мандрівні писарі посідають особливе місце в суспільстві Шести герцогств. Вони — сховища знань, не лише про власне ремесло, але куди ширших. Менестрелі зберігають історію Шести герцогств, не тільки загальну історію, що формує королівство, а й дрібнішу — історію малих містечок, навіть сімейств, що їх заселяють. Хоча кожен менестрель мріє стати єдиним свідком якоїсь великої події та, завдяки цьому, скласти нову сагу, їхнє справжнє і тривке значення полягає в тому, що вони постійно спостерігають за дрібними подіями, з яких тчеться матерія життя. Коли постають питання успадкування власності, родоводу чи навіть довгострокової угоди, запрошують менестрелів, аби вони додали деталей, про які інші могли забути. Мандрівні писарі підтримують їх у цьому, хоча й не заступають. За плату роблять письмові записи, в яких ідеться про одруження, народження, перехід земельної власності з рук у руки, здобутий спадок чи обіцяне віно. Такі записи можуть бути складною справою, оскільки кожну зацікавлену сторону слід ідентифікувати так, щоб це виключало помилки, вказати не тільки їхні імена та ремесло, а й походження, замешкання, вигляд. Нерідко менестрелів просять поставити свій знак, засвідчивши те, що написав писар. Тож немає нічого незвичайного, коли вони подорожують разом або ж одна людина поєднує обидві ці професії. Зазвичай менестрелів і писарів гостинно приймають у шляхетських домах, там вони знаходять помешкання на зиму, харч і притулок на старші літа. Жоден лорд не хоче, щоб оповіді менестрелів і писарів зберегли недобрі згадки про нього чи, що ще гірше, не зберегли жодних згадок. Тож щедрість до них вважається звичайною чемністю. Всі знають: якщо за столом замку немає менестрелів, то гостей приймає скупий господар.
Наступного пополудня я попрощався з музиʹками під дверима заїзду в поганенькому містечку, званому Кровснеком. Точніше кажучи, я попрощався з Джошем. Гоні зайшла до заїзду, не озираючись на мене. Пайпер озирнулася, але її погляд був таким дивним, що я нічого з нього не збагнув. Тоді вона зайшла всередину, слідом за Гоні. Ми з Джошем зосталися стояти на вулиці. Прийшли ми сюди разом, його рука досі лежала на моєму плечі.
— Перед дверима сходинка, — тихо перестеріг я його.
Він подякував кивком.
— Добре. Тепла їжа піде нам на користь, — зауважив Джош і рухом підборіддя вказав на двері. Я хитнув головою, а затим відмовив уголос:
— Дякую, але я з вами не ввійду. Рушаю в дорогу.
— Просто зараз? Ходи, Кобе, принаймні випий кухоль пива і щось перекуси. Я знаю, що Гоні часом тяжко витримати. Але не вважай, наче вона говорить від імені нас усіх.