Навіщо був потрібен цей зловісний багатокімнатний триповерховий підземний лабіринт? Які дійства відбувалися в ньому — в холоді і темряві?
Скільки віків люди вгризалися в цю брилу?
Від яких лих хотіли порятуватися під землею?
Яким чином зроблено те суто чоловіче відлуння?
Мальта — острів суцільних запитань. На сотню з них припадає лише одна відповідь. А то й взагалі — жодної.
Наприклад, щодо стрімчаків Динглі, котрі розташовані на південному заході острова. Ці камінні стрімчаки прокреслено коліями, що ведуть просто в море. Доведено одне: ці колії — штучного походження. А точніше, це сліди від коліс якихось «пересувних засобів». Такі ж колії було знайдено і на острові Гозо.
Яким же має бути «візок», аби на тисячі і тисячі сторіч закарбувати відбитки своїх коліс у камені, де не лишає сліду навіть танк чи гусеничний трактор? Що в ньому могли возити по голій і небезпечній крутизні з моря? Або — до моря?
Майкле! Відверто кажучи, диво бере, як у тебе від цих запитань не поїхав дах?
Хоча, пам'ятаю, він у тебе таки трохи з'їхав у Мнайдрі. Але це якраз природно для такого місця.
Мнайдра — один з мегалітичних храмів, який вважається «енергетичним центром Землі». Улюблене місце зустрічі екстрасенсів, ворожбитів та чаклунів усього світу.
Твої враження про Мнайдру я вже чула і, відверто кажучи, не дуже тобі повірила. Доки не змогла порівняти їх із моїми...
Отже, я зайшла до середини цієї гігантської камінної конструкції о десятій годині ранку. Це я точно пам'ятаю. Трохи постояла в круглому центрі мурів. Роздивлятися там було нічого, крім ретельно припасованих один до одного прямокутників. До того ж відчула, як на пекучому сонці у мене злегка запищало у вухах, ніби знизився чи підвищився тиск. Тому, трохи побувши там, швидко вийшла назовні крізь вузький вхід з напівобваленими колонами. Глянула на годинник — він показував... пів на першу! Можу побожитися, що, за відчуттям, пробула там не більше десяти хвилин. Але навіщо божитися, якщо ти сам випробував це на власному досвіді?
...Ніколи не думала, що ця по-європейськи цивілізована, впорядкована маленька країна може володіти стількома чудесами, котрих вистачило б на цілий континент.
Варто нагадати і те, що саме на цьому острові Одіссей потрапив у любовний полон до німфи Каліпсо і пробув із нею сім довгих років, котрі здалися йому кількома днями. От і думай тепер — чи то звичайний міф, чи усе ж таки реальний вплив магічної Мнайдри?
Печера, в якій нібито жила Каліпсо, тут теж збереглася. Вона досить непоказна. Я спускалася в неї зі священним трепетом. Виявилося: звичайна велика нора в землі. Мабуть, у часи Одіссея вона виглядала набагато привабливіше.
Більш реальна любовна історія пов'язана з адміралом Нельсоном і леді Гамільтон. Сюди вони втікали, щоб усамітнитись. Адже усамітнюватися тут можна на кожному кроці.
Майкле, відчуваю, що все ж таки захопилася описом туристичних об'єктів. Тому переходжу до останньої сторінки свого листа.
Я цілком згодна: Мальта — надзвичайна. І, незважаючи на те, що така загадкова і цікава, — вона призначена не для багатьох. Особливо не для тих, хто їде сюди відпочивати, повівшись на туристичні буклети. Відпочивати (маю на увазі — смажитись на сонці і досхочу купатися в морі) тут важко і практично немає де. Береги скелясті і кам'янисті, а на впорядкований пляж (він розташований на острові Гозо) треба пливти велетенським поромом, ще й вистоявши у довгій черзі. Тому я теж, як і ти, Майкле, чула зі свого балкона сварки «нових», котрі приїхали сюди повалятися в шезлонгах. «Гризти каміння» їм нецікаво.
Усі жінки, котрих я тут бачила, схожі на твою колишню коханку Марію де Пінта, від якої ти втік і в яку закохався бідолашний Еджідіо. Вони — як насіння з одного соняшника: чорноволосі, смагляві і чорноокі, замішані на італійській і арабській крові. Виховуються під недремним батьківським оком.
Та іншого не може й бути в містечках, де всі знають одне одного в обличчя. Пліток не оберешся!
Тут взагалі дуже шанують традиції пращурів. Якщо зазирнути до скрині будь-якої родини, там неодмінно знайдеш старовинні костюми
прадідусів і прабабусь — довгі оксамитові сукні, мережані фартухи, лицарські обладунки. Це не просто експонати чи родинні реліквії. На будь-яке свято ці костюми дістають і ретельно провітрюють, а потім їх надягають члени родини і прогулюються в них вулицями. В такі дні (а імені пощастило побачити це на власні очі!) всі містечка набувають своєї первозданної краси, ніби ти потрапив у середньовічну казку.
Ще забула написати про ключі! Точніше, про Двері мальтійських будинків, котрі ніколи не зачиняються, а ключі можуть просто гостинно стирчати в них з зовнішнього боку, на знак повної довіри та безпеки. Злочинність на Мальті зведено до нуля.
...Ну от, дорогий Майкле, час закінчувати листа.
Сподіваюсь, ми обміняємося враженнями не лише про Мальту. У світі ще багато цікавого, чи не так?
А наостанок дозволь мені поставити запитання, яке так і крутиться на язиці. Не сприймай це за звичайну цікавість і не ображайся.
Чи знайшов ти ту жінку з 713-го номера, за якою повернувся в Україну?..
До побачення!
Мальта. Район Пачевіль. Місто Сент-Джуліанс. Готель «Інтерконтиненталь>>. До запиту.
P. S.
Майкле, якщо ти не проти, в цей останній розділ я додач твої улюблені мальтійські страви, рецепти яких ти надсилав мені ще звідти. Але з усіх твоїх рецептів я обрала два. Один — як найоригінальніший, другий — най-традиційніший. Обидва досить прості у вико-Адже те, чому я надавала перевагу, перебуваючи тут, — восьминоги під різними соусами і славнозвісний мальтійський кролик, тушкований з прянощами у червоному вині. І ще купа того, що важко приготувати. Тому пожаліємо читача і запропонуємо те, що можна приготувати в наших умовах. Отже...»
Смакує по-мальтійськії Пудинг з хліба
800 г черствого хліба, півсклянки молока, 1 ст. л. вершкового масла, склянка бренді або рому (можна замінити на аналог), 2 яйця, 100 г цукру, 60 г цукатів, 100 г родзинок, 2 ст. л. какао, мигдаль (можна замінити на горіхи), ваніль.
Зрізати з хліба скоринку, замочити у воді. Додати в хлібну кашу масло, цукор, какао і бренді.
Добре перемішати руками. Додати яйця, родзинки, цукати, ваніль. Замісити.
Викласти масу в змащену жиром сковорідку. Зверху посипати мигдалем (горіхами). Випікати на середньому вогні 30 хвилин. Подавати холодним.
Рибний суп
800 г дрібної риби, 1 цибулина, 2 ст. л. олії, 6 помідорів, 100 г рису, 1 головка часнику, спеції: лимон, перець, м'ята, лавровий лист, сіль (за смаком).
Подрібнити цибулю, часник. Підсмажити їх в олії на глибокій сковорідці (або в іншій посудині), доки вони не перетворяться на однорідну масу.
Помідори почистити, порізати кубиками і додати на сковорідку.
Долити води стільки, скільки вважаєте за потрібне.
Довести до кипіння. Додати рибу в киплячу воду. Зменшити вогонь. Варити до готовності риби.
Готовий продукт добре процідити і відтиснути крізь марлю.
Отриману «рибну кашу» та рис знову вкинути в бульйон і варити до готовності рису. Наприкінці додати спеції.
Відомілюди
Літератури мальтійською мовою обмаль.
Тут читають англійською всіх знаних у світі письменників.
Але ?граці деяких «істинних мальтійців» досить цікаві...
Сер Темістоклес (Темі) Замміт(1864-1935) — відомий у світі історик, письменник, археолог, лікар, професор хімії, лицар Мальтійського ордену. Варто прочитати: «Історію Мальтійських островів».