Выбрать главу

– А я тебе й не виную, вже давно простила… – кажу, а сльози так і покотилися з очей.

– Ще так багато маю розказати! Та й ти мені… Але мені вже час рушати, – раптом каже Ілько. А потім устав і простягає руки. – Збирайся, Маринко, та й підемо зі мною!

– Вже діти наші й правда виросли, – кажу Ількові. – І що ж воно виходить? Це ти по мене приїхав чи як?

– Авжеж, по тебе!

Я й встала… А тоді враз схаменулась.

– А дівчата? – подивилася чоловікові пильно в вічі. – Вони й не знатимуть, що ти приходив! А як тебе Мирося видивлялась! Вона ж у кожному чоловікові свого батька впізнавала! Все життя… Та й хіба тобі самому не цікаво було б на своїх дорослих дітей подивитися? Може, таки давай на них ще трохи зачекаємо?

– Не можу я більше вже чекати, Маринко, – каже мені на те Ілько. – Колись ми з дітьми ще побачимося, неодмінно. А тепер – мушу зараз же й рушати! А ти вирішуй: або ще тут зостанешся, або підеш зі мною.

– Так дуже поспішаєш?… Ну що ж… Віджила я у цьому селі своє, та й на цьому світі.

Я подала йому руки, і в цей момент почула, як за вікном рипнула хвіртка: прийшла котрась із дівчат…

Прощавайте, діти!

14.10.2015 р.

Черкащина

Словник нетипової лексики

Бум – машина, що підіймає бортові машини і грузить із них буряки.

Вальки – цегла із сирої глини, замішаної на житній полові.

Виспа – глибокий яр, у якому ростуть чагарники, дерева.

Гарба – дуже довгий дерев’яний віз, запряжений биками.

Зовиця – рідна сестра чоловіка.

Кагелко – вузьке місце під комином, практично – вентиляційний хід, витяжка.

Кагла – металевий засув, що закриває доступ повітря до печі.

Калітка – металева хвіртка.

Клечати хату – прикрасити клечанням, тобто зеленими гілками клена та іншим зіллям.

Клуня – велика господарська споруда.

Крокви – дерев’яні стовпи, опори, що тримають дах.

Кужіль – спеціальне знаряддя, палиця, на яку намотували клоччя.

Кулі – спопи із житньої соломи, якими покривали (вшивали) хату.

Кухвайка – робочий одяг, утеплена ватою спецівка.

Лежанка – невеликий виступ біля печі, що нагрівався.

Майки – травневі хрущі.

Остюк – стверділий і загострений шматочок рослини, що потрапляє в тіло.

Параски – храмовий празник у селі.

Пацьорок – пасмо волосся, що вибилося із зачіски.

Перевесла – скручені з осоки мотузки, щоб зв’язувати снопи.

Піл – місце під стіною, широка лава, яка слугувала місцем для сидіння і сну.

Припік – полиця, місце, власне, перед отвором у піч, та – простір під піччю.

Пупорізка – літня жінка, що приймала пологи.

Різун – хвороба кишково-шлункового тракту, спазми й нестерпний біль.

Рубель і качалка – дерев’яні прилади для розгладжування тканини.

Сволок – центральний дерев’яний балок, що утримує стелю; до нього колись чіпляли люльку.

Сікатися – дуже нервувати, поривчастими рухами показувати крайню міру невдоволення.

Слоїчок – скляний посуд, банка.

Спідка – спідня частина натільної жіночої сорочки (замастити спідку у комин – давній магічний засіб контрацепції: після цього вважалося, що жінка родити вже не буде).

Шарпак – рідка страва із вареного цільного зерна та кислих огірків.