– А я тебе й не виную, вже давно простила… – кажу, а сльози так і покотилися з очей.
– Ще так багато маю розказати! Та й ти мені… Але мені вже час рушати, – раптом каже Ілько. А потім устав і простягає руки. – Збирайся, Маринко, та й підемо зі мною!
– Вже діти наші й правда виросли, – кажу Ількові. – І що ж воно виходить? Це ти по мене приїхав чи як?
– Авжеж, по тебе!
Я й встала… А тоді враз схаменулась.
– А дівчата? – подивилася чоловікові пильно в вічі. – Вони й не знатимуть, що ти приходив! А як тебе Мирося видивлялась! Вона ж у кожному чоловікові свого батька впізнавала! Все життя… Та й хіба тобі самому не цікаво було б на своїх дорослих дітей подивитися? Може, таки давай на них ще трохи зачекаємо?
– Не можу я більше вже чекати, Маринко, – каже мені на те Ілько. – Колись ми з дітьми ще побачимося, неодмінно. А тепер – мушу зараз же й рушати! А ти вирішуй: або ще тут зостанешся, або підеш зі мною.
– Так дуже поспішаєш?… Ну що ж… Віджила я у цьому селі своє, та й на цьому світі.
Я подала йому руки, і в цей момент почула, як за вікном рипнула хвіртка: прийшла котрась із дівчат…
Прощавайте, діти!
14.10.2015 р.
Черкащина
Словник нетипової лексики
Бум – машина, що підіймає бортові машини і грузить із них буряки.
Вальки – цегла із сирої глини, замішаної на житній полові.
Виспа – глибокий яр, у якому ростуть чагарники, дерева.
Гарба – дуже довгий дерев’яний віз, запряжений биками.
Зовиця – рідна сестра чоловіка.
Кагелко – вузьке місце під комином, практично – вентиляційний хід, витяжка.
Кагла – металевий засув, що закриває доступ повітря до печі.
Калітка – металева хвіртка.
Клечати хату – прикрасити клечанням, тобто зеленими гілками клена та іншим зіллям.
Клуня – велика господарська споруда.
Крокви – дерев’яні стовпи, опори, що тримають дах.
Кужіль – спеціальне знаряддя, палиця, на яку намотували клоччя.
Кулі – спопи із житньої соломи, якими покривали (вшивали) хату.
Кухвайка – робочий одяг, утеплена ватою спецівка.
Лежанка – невеликий виступ біля печі, що нагрівався.
Майки – травневі хрущі.
Остюк – стверділий і загострений шматочок рослини, що потрапляє в тіло.
Параски – храмовий празник у селі.
Пацьорок – пасмо волосся, що вибилося із зачіски.
Перевесла – скручені з осоки мотузки, щоб зв’язувати снопи.
Піл – місце під стіною, широка лава, яка слугувала місцем для сидіння і сну.
Припік – полиця, місце, власне, перед отвором у піч, та – простір під піччю.
Пупорізка – літня жінка, що приймала пологи.
Різун – хвороба кишково-шлункового тракту, спазми й нестерпний біль.
Рубель і качалка – дерев’яні прилади для розгладжування тканини.
Сволок – центральний дерев’яний балок, що утримує стелю; до нього колись чіпляли люльку.
Сікатися – дуже нервувати, поривчастими рухами показувати крайню міру невдоволення.
Слоїчок – скляний посуд, банка.
Спідка – спідня частина натільної жіночої сорочки (замастити спідку у комин – давній магічний засіб контрацепції: після цього вважалося, що жінка родити вже не буде).
Шарпак – рідка страва із вареного цільного зерна та кислих огірків.