За тиждень марсіянський ґрунт буде придатний до того, щоб з нього проростали паростки. Але поки що я нічого не садитиму. Я принесу ще більше неживого ґрунту знадвору і вкрию його шаром живого. Він «заразить» новий ґрунт і його загальна кількість подвоїться. А за тиждень – подвоїться ще раз. І так далі. Звісно, я увесь час додаватиму до тієї маси все свіже добриво, яке зможу.
Моя дупа працюватиме заради виживання не менше, ніж мозок.
Це не якась нова методика, яку я сам придумав. Люди десятками років міркували, як би перетворити марсіянську породу на родючий ґрунт. Я лиш стану першим, хто випробує теорію.
Я перерив запаси харчів і знайшов купу всього, що можна посадити. Наприклад, горох. І безліч бобів. І кілька картоплин. Якщо бодай щось із цього зможе прорости після всього того, що вони пережили, буде пречудово. Якщо до мого майже невичерпного запасу вітамінів додати будь-які калорії – я виживу.
Загальна площа підлоги Дому – приблизно 92 квадратних метри. Для моєї мети я планую віддати її всю. не маю нічого проти того, щоб ходити по грязюці. Треба буде немало попрацювати, але я збираюся вкрити усю підлогу шаром товщиною 10 сантиметрів. Це означає, що треба перенести 9,2 кубометри марсіянського ґрунту в Дім. Я можу занести десь одну десяту кубометра в шлюз за один раз, і щоб її накопати, я муситиму добряче повгинатися. Якщо план спрацює, в результаті, я матиму ділянку площею 92 родючих квадратних метри.
Я ботанік, трясця! Бійтеся моєї ботанської сили!
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 15
Ох! Ледь не спину не увірвав!
Витратив сьогодні дванадцять годин на ПКД, щоб занести ґрунт до Дому. Зміг покрити лиш невеликий куточок бази, мабуть, не більш, як п’ять квадратних метрів. з такою швидкістю доведеться витратити кілька тижнів, щоб занести достатньо ґрунту. Втім, стривайте-но, якраз часу в мене вистачає.
Перші кілька виходів багато користі не принесли; я набирав маленькі посудини і носив їх через шлюз. Тоді я порозумнішав, поставив великий контейнер у самому шлюзі й почав наповнювати його малими. Це набагато прискорило справу, бо один прохід через шлюз займає близько двох хвилин.
У мене все болить. І мої лопати пристосовані для взяття зразків, а не серйозної копанини. Спина кричить на ґвалт. Я набіг на медичні запаси й знайшов трохи вікодину. Прийняв хвилин десять тому. Скоро має подіяти.
Хай там як, приємно бачити, що діло пішло. Настав час напустити бактерії на ці мінерали. Після обіду. Ніяких сьогодні трьох чвертей. Я заробив повну порцію.
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 16
Одне ускладнення, про яке я не подумав: вода.
Виявляється, що пролежавши на поверхні Марса кілька мільйонів років, ґрунт позбувся усієї води. Мій ступінь з ботаніки підказує мені, що рослинам для життя потрібна волога земелька. Вже не кажучи про бактерій, котрі мають оселитися там ще раніше.
На щастя, воду я маю, хоч і не так багато, як мені хочеться. Для підтримки життя ґрунту треба 40 літрів води на кубометр. Мій план передбачає 9,2 кубометри ґрунту. Значить, як не крути, мені потрібні 368 літрів води, щоб напувати його.
У Домі є пречудовий відновлювач води. Найкраща технологія, яка тільки є на Землі. Тому в NASA подумали: «Навіщо слати туди багато води? Пошлемо так, щоб вистачило на випадок надзвичайної ситуації». Для нормального життя людям треба три літри води на день. Нам дали по 50 літрів кожному, тобто всього 300 літрів.
Заради цієї справи я ладен віддати її всю, крім запасних 50 літрів. Це означає, що я можу зволожити 62,5 квадратних метри на глибину 10 сантиметрів. Це десь дві третини підлоги Дому. Доведеться обійтися цим. Такий мій довгостроковий план, а метою на сьогодні були п’ять квадратних метрів.
Я скрутив ковдри й одяг моїх відбулих товаришів, щоб обгородити ними ділянку, довіривши вигнутим стінам Дому замкнути периметр. Вийшло настільки близько до п’яти квадратних метрів, наскільки можливо. Я засипав ділянку десятьма сантиметрами піску. Тоді я пожертвував 20 літрів дорогоцінної води богам грязюки.
Потім почався гидкий етап. Я вивернув своє відерце з буруб’яхами на ґрунт і від смороду ледь не вивернувся сам. Лопаткою змішавши ґрунт з лайном, я знову розрівняв його, а тоді посипав зверху землею. Працюйте, бактерії. Я на покладаюся на вас. До речі, сморід нікуди не зникне. Віконце тут не прочинити. Втім, звикнути можна.
До інших новин: сьогодні День подяки. Моя родина зустрінеться в Чикаго на традиційний бенкет в домі моїх батьків. Думаю я, що буде не дуже весело, раз я помер десять днів тому. Прокляття, вони, певно, ледь-ледь оговтались від мого похорону.
Хотів би я знати, чи дізнаються вони коли-небудь, що сталося насправді. Я так заклопотався виживанням, що жодного разу не подумав про те, що відчувають мої батьки. Прямо зараз їх мучить найсильніший біль, який тільки відчувати людина. Я все віддав би, аби лиш дати їм знати, що досі живий.
Доведеться вижити, щоб відшкодувати їх страждання.
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 22
Ти ба як справа пішла.
Я заніс увесь пісок і готовий починати. Дві третини бази тепер вкрито болотом. І сьогодні я провів перше подвоєння. Минув тиждень, і колишній марсіянський ґрунт став жирним і родючим. За наступні два подвоєння я накрию все поле.
Уся ця праця підняла мій бойовий дух. Я мав що робити. Але коли все трохи налагодилось, і я вечеряв, слухаючи записи «Бітлз» із колекції Йогансен, до мене знов підступила депресія.
Я все підрахував: ця ділянка не врятує мене від голоду.
В гонитві за калоріями найкраще ставити на картоплю. Вона добре родить і має прийнятну поживну цінність (770 калорій на кілограм). Я певен, що мої картоплини проростуть. Халепа в тому, що я не зможу виростити достатньо. з 62 квадратних метрів я, певно, міг би зібрати 150 кілограмів картоплі за 400 днів (на стільки вистачить моїх харчів). Загалом це дасть 115500 калорій, що в середньому дає 288 калорій на день. Враховуючи мій зріст і вагу, а також те, що я готовий трохи недоїдати, мені потрібно 1500 калорій на день.
І близько не те.
Тож я не зможу увесь час годуватися з поля. Але я можу продовжити собі життя. Картопля дасть мені ще 76 днів.
Оскільки картопля ростиме постійно, за ті 76 днів я зможу виростити ще картоплі на 22000 калорій, на яких я протримаюсь ще 15 днів. Після того продовжувати далі сенсу немає. Загалом, за картоплю я куплю собі десь 90 днів.
Тож тепер я почну голодувати на сол 490, а не на сол 400. Вже краще, але єдиний план порятунку стоїть на тому, що я проживу до сола 1412, коли прибуде «Арес-4».
Мені бракує їжі на тисячу днів. І я гадки не маю, звідки її взяти.
Дідько.
РОЗДІЛ 3
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 25
Пам’ятаєте старі задачі з математики в школі? Ті, де вода наливається до басейну з однією швидкістю, а виливається з іншою, і треба дізнатися, коли басейн спорожніє? Та сама концепція лежить в основі проекту «Марк Вотні не помирає», над яким я зараз працюю.
Я повинен створити калорії. Мені треба стільки, щоб протриматись 1387 сол, поки не прибуде «Арес-4». Якщо він мене не врятує, то мені точно капут. Сол довший за добу на 39 хвилин, тож виходить, що це 1425 діб. Ось моя мета: їжа на 1425 діб.
Мультивітамінів я маю повно; щонайменше вдвічі більше, ніж треба. А в одній порції їжі білків уп’ятеро більше за мінімальну норму, тож якщо помірковано ділити порції, то білків мені вистачить щонайменше на чотири роки. Основні потреби в живленні це задовольнить. Мені потрібні лише калорії.
1500 калорій на день. Для початку я маю їжі на 400 днів. То скільки калорій я маю створювати на день увесь час, щоб залишатися живим 1425 днів?