– Зв’язок, перечитайте свої журнали, подивіться, що робила попередня зміна. Перевірте, може зміна курсу була запланована, а нам якимось дивом ніхто не сказав.
– Зрозумів, Центр.
– Наведення, це Центр, – сказав Брендан.
– Кажіть, Центр, – відповів диспетчер наведення.
– Вирахуйте, скільки вони можуть залишатися на цьому курсі перш, ніж зміна стане невідворотною. з якого моменту вони вже не зможуть перехопити Землю?
– Вже рахуємо, Центр.
– І хто-небудь, дізнайтеся, хто, в біса, такий цей Річ Пернел!
•••
Мітч гупнувся на диван у кабінеті Тедді. Він викинув ноги на кавовий столик і посміхнувся.
– Ти хотів мене бачити?
– Навіщо ти це зробив, Мітчу? – зажадав відповіді Тедді.
– Що зробив?
– Ти пречудово знаєш про що я кажу, чорт забирай.
– А, ти про заколот на «Гермесі», – невинно сказав Мітч. – Знаєш, а це непогана назва для фільму. «Заколот на «Гермесі». Звучить.
– Ми знаємо, що це ти, – твердо сказав Тедді. – Невідомо як, але ти надіслав їм той маневр.
– То доказів у тебе немає?
Тедді розлючено подивився на нього.
– Ні. Поки що немає, але ми працюємо над цим.
– Справді? – спитав Мітч. – Це найкраще, на що ти волієш витрачати час? Згадай, треба спланувати запуск припасів, і я вже мовчу про мандрівку Вотні до Скіапареллі. у нас повні руки роботи.
– Тут ти правий, роботи в нас повно, біс його бери! – скипів Тедді. – Після твого вибрику, ми змушені це робити.
– Мого гаданого вибрику, – сказав Мітч, піднявши палець. – Я так розумію, Енні заявить пресі, що ми вирішили вдатися до цього ризикованого маневру? І мовчатиме про заколот?
– Звичайно, – сказав Тедді. – Інакше ми виглядатимемо ідіотами.
– То я так розумію, що всі зіскочили з гачка? – посміхнувся Мітч. – не можна звільняти людей за те, що вони втілюють рішення NASA. Навіть Льюїс в порядку. Про який заколот мова? І Вотні, можливо, виживе. Скрізь одні щасливі кінці!
– А може статися так, що ти вб’єш отак увесь екіпаж, – заперечив Тедді. – Ти хоч подумав про це?
– Хто б не відправив їм той маневр, – сказав Мітч, – усього лише передав інформацію. Рішення діяти за цим планом прийняла Льюїс. Якби вона дозволила емоціям втрутитися у прийняття рішення, то була б паршивим командиром. А вона аж ніяк не паршивий командир.
– Якщо я коли-небудь зможу довести, що це був ти, я знайду як тебе звільнити, – попередив Тедді.
– Аякже, – знизав плечима Мітч. – Але якби я не був готовий на ризик заради порятунку життів, то… – він подумав якусь мить. – Певно, я був би тобою.
РОЗДІЛ 17
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 192
Бісова ковінька!
Вони повертаються по мене!
Навіть на знаю, як реагувати. Мені горло здавило!
І я тепер маю бісову прірву роботи, яку треба розгребти, щоб сісти на автобус додому.
Вони не можуть вийти на орбіту. Якщо мене не буде в космосі, коли пролітатиме «Гермес», то вони тільки й зможуть, що рукою мені помахати.
Я мушу дістатися АПМ «Ареса-4». Навіть у NASA погоджуються з цим. А якщо вже няньки з NASA рекомендують проїхати 3200 кілометрів пересіченою місцевістю, то значить справи твої кепські.
Скіапареллі, я йду до тебе!
Ну, не зразу. Перед тим треба переробити згадану вище бісову прірву роботи.
Мій похід по «Пасфайндер» був коротенькою прогулянкою в порівнянні з епічною мандрівкою, що чекає на мене. Я багато де проскочив на дурняк, бо мав протриматись лише вісімнадцять солів. Цього разу буде інакше.
В середньому я долав 80 кілометрів на сол, коли їхав до «Пасфайндера». Якщо шлях до Скіапареллі стелитиметься так само вдало, на подорож знадобиться сорок солів. Про всяк випадок скажемо, що п’ятдесят.
Але тут не тільки мандрівка. Коли я дістанусь туди, то муситиму стати табором і трохи вдосконалити АПМ. За підрахунками NASA на це знадобиться тридцять солів, тож візьмемо для певності сорок п’ять. Дев’яносто п’ять солів на подорож і модифікацію АПМ. Значить, сотня, бо число дев’яносто п’ять просто вголос благає, щоб його округлили.
Тож я повинен вижити поза Домом на протязі ста солів.
– А як щодо АПМ? – питаєте ви (в моїй збудженій уяві). – Хіба там немає яких-небудь припасів? Хоч би води й повітря?
Ні. Ані води, ані повітря, ані дідька лисого.
Повітряні баки там є, але порожні. Місія «Арес» і без того потребує багато O2, N2 і води. Навіщо слати їх разом з АПМ? Значно легше, коли екіпаж наповнює баки від Дому. на щастя для моїх товаришів, план місії передбачав, що Мартінез наповнить баки нашого АПМ на сол 1.
Проліт запланований на сол 549, тож мені треба виїхати не пізніше сола 449. Це залишає мені 257 солів, щоб посадити свою гепу в сідло.
Здається, що це доволі багато, га?
Тим часом я мушу переробити марсохід, щоб до нього влізла «Велика Трійка»: регулятор атмосфери, генератор кисню і відновлювач води. Усі троє для роботи потребують нормального тиску, але в марсоході їм усім не вистачить місця. Усі три повинні працювати постійно, але акумуляторів марсохода за такого навантаження стане ненадовго.
Також марсохід повинен везти всю мою їжу, воду, сонячні панелі, додатковий акумулятор, інструменти, деякі запасні частини і «Пасфайндер». Оскільки він – мій єдиний зв’язок з NASA, то поїде «Пасфайндер» на даху, в стилі бабці Клемпет із «Селюків з Беверлі-Гіллз».
Треба вирішити багато проблем, але я маю купу розумних людей на своєму боці. Можна сказати, всю Землю.
У NASA ще працюють над подробицями, але основна думка така: взяти обидва марсоходи. Один буде везти, а інший стане вантажним причепом.
Причеп зазнає певних структурних змін. А під «структурними змінами» я маю на увазі, що виріжу здоровенну дірку в його корпусі. Тоді я покладу всередину Велику Трійку, і закрию дірку матеріалом покриття Дому. Він надметься, мов куля, але витримає. Як я збираюся вирізати шмат з корпуса марсохода? Нехай це пояснить мій чарівний помічник, Венкат Капур:
[14:38] ЛРР: Впевнений, ти задумався, як тобі вирізати дірку в марсоході.
Наші досліди показують, що свердел для проби порід проходить крізь корпус. Стиратиметься він мінімально (вуглецеві композити м’якші за каміння). Ти можеш зробити лінію з отворів, а тоді повибивати проміжки між ними.
Сподіваюся, що ти любиш свердлити. Бо свердел має 1 см в діаметрі, отвори будуть на відстані 0,5 см один від одного, а довжина окружності потрібного нам прорізу становитиме 11,4 м. Це 760 отворів. на кожен знадобиться 160 секунд.
Проблема: дриль не створений для ремонтних робіт. Він призначений для швидкої проби породи. Заряду акумулятора вистачає на 240 секунд. Ти маєш два дриля, але все одно ти встигнеш зробити усього три отвори, перш ніж доведеться перезаряджатися. А на це потрібна 41 хвилина.
Це 173 години роботи, і розбиті на 8-годинні ПКД вони дають 21 день свердління, а це неприпустимо довго. Решта наших ідей тримаються на тому, що ти зробиш цей отвір. Якщо ж вирізати його не вдасться, доведеться придумувати щось інше.
Тому ми хочемо, щоб ти під’єднав дриль до електросистеми Дому напряму.
Йому потрібні 28,8 вольт і 9 ампер. Єдиний дріт, що може проводити такий струм – це дріт від зарядника марсоходів. Вони розраховані на 36 вольт, 10 ампер максимум. Оскільки у тебе їх два, ми не заперечуємо, якщо ти пристосуєш один з них до цієї потреби.
Ми вишлемо тобі вказівки, як зменшити напругу і включити в коло запобіжник, але я впевнений, що ти вже і так знаєш.
Я завтра гратимуся з високою напругою. Важко навіть уявити, що може піти не так!
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 193
Сьогодні спромігся не вбитися, хоч і працював з високою напругою. Втім, тут немає нічого приголомшливого. Я спочатку вимкнув живлення.