Спробував перекинути марсохід, але сили не вистачило. Доведеться придумати якийсь вибрик, щоб отримати довше плече. Крім того, що він лежить на боці, я не бачу жодних проблем.
Ну, це не зовсім так. Буксирний гак знищено, і відновити його неможливо. Половина відламалася так, наче її ніколи не було. На щастя, на причепі стоїть такий самий, тож я маю запас.
Сам причеп у непевному положенні. Перекинувся колесами догори, а надувним дахом – донизу. Не знаю, що за бог посміхнувся мені й не дав кульці луснути, але я йому вдячний. Перш за все я візьмуся за повернення причепа до нормального положення. Що довше він лежить на даху, то більші шанси, що той репне.
Назовні я також зібрав двадцять шість сонячних панелей, які не потрапили під марсохід, і розклав їх, щоб наснажити акумулятори. Чого їм дарма лежати?
Тож просто зараз я маю наступні проблеми. По-перше, треба перекинути причеп, або, принаймні, зняти вагу з даху. По-друге, треба перекинути марсохід. І нарешті, треба замінити буксирний гак марсохода тим, що стоїть на причепі.
Також треба викласти повідомлення для NASA. Вони, мабуть, хвилюються.
•••
Мінді вголос прочитала код Морзе:
– «ПЕРЕКИНУВСЯ. ПРАЦЮЮ».
– Як? І все? – спитав Венкат по телефону.
– Так, це все, що він сказав, – доповіла вона, тримаючи телефон вухом і набираючи листа усім, кого це стосувалося.
– Два слова? І нічого про свій фізичний стан? Нічого про обладнання? І припаси?
– Ви розкусили мене, – сказала вона. – Він склав детальний звіт. Я просто вирішила збрехати без причини.
– Як дотепно, – сказав Венкат. – Давай, задирайся з людьми, що на сім рангів за тебе старші, побачиш, куди це тебе приведе.
– О ні, – сказала Мінді. – Я ж так можу втратити посаду міжпланетної вуаєристки. Доведеться прилаштувати свій диплом до чогось іншого.
– Пам’ятаю часи, коли ти ще була сором’язливою.
– Я тепер космічний папараці. Яка робота, така і турбота.
– Знаю, знаю, – сказав Венкат. – Розішли листа.
– Вже розіслала.
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 499
Мав сьогодні багато клопоту, але й зробив чимало.
День почався болісно. Мені довелося спати на стіні марсохода. Не можна розгорнути спальню, коли шлюз дивиться в небо. Але певною мірою я все одно її використав. Склав і ліг на неї замість ліжка.
Втім, досить буде сказати, що стіна марсохода не призначена, щоб на ній спали. Але після ранкової картоплі й вікодину мені стало значно краще.
Спочатку я вирішив, що перш за все треба братися за причеп. Тоді я передумав. Добре поміркувавши, я зрозумів, що ніяк не зможу перекинути його власноруч. Мені знадобиться марсохід.
Тож цей день я присвятив йому.
У цю мандрівку я взяв усі інструменти, що мав, гадаючи, що вони згодяться для модифікації АПМ. Також я набрав чимало дротів. Щойно я дістануся АПМ, то розкладу сонячні панелі й акумулятори і більше їх не чіпатиму. Не хочу ганяти марсохід, якщо доведеться свердлити щось із іншого боку АПМ. Тому я взяв усі дроти, яким знайшов місце.
І це чудово. Бо вони також можуть служити мотузками.
Я витяг свій найдовший дріт. Це той самий, що я живив ним дриль, яким спалив «Пасфайндер». Я кличу його своїм «щасливим дротом».
Я під’єднав один кінець до акумулятора, а інший – до недоброї слави дриля, а тоді пішов геть, шукаючи твердий ґрунт. Щойно я знайшов його, я відійшов наскільки мене пустив дріт. Я заглибився метровим свердлом на півметра в камінь, а тоді від’єднав дріт і обмотав його навколо свердла при землі.
Тоді я знов пішов до марсохода і прив’язав дріт до гака на даху з того боку, що дивився догори. Так я отримав довгу мотузку, натягнуту перпендикулярно до марсохода.
Я пішов до середини мотузки й потяг її вбік. Так мої зусилля прикладалися до марсохода через чимале плече. Я лиш сподівався, щоб свердло не зламалося раніше, ніж перехилиться марсохід.
Я задкував далі, тягнучи за собою дріт. Хтось мав піддатися, і точно не я. За мене сам Архімед уболівав. Нарешті, марсохід перехилився.
Він упав на колеса, нечутно здійнявши чималу хмару м’якої пилюки. Я стояв досить далеко, тож розріджена атмосфера ніяк не могла донести до мене звук.
Я відв’язав дріт, вивільнив дриль і повернувся до марсохода, де провів повну перевірку всіх систем. Це нудно до сказу, але зробити треба.
Кожна система й підсистема працювала нормально. У ЛРР добряче попрацювали над цими марсоходами. Якщо повернусь на Землю, куплю Брюсові Ену пива. Втім, певно, треба купити пива усім парубкам і дівчатам в ЛРР.