Нарешті я тут! Я стою біля АПМ!
Точніше, в цю саму мить я знову сиджу в марсоході. Я заходив до АПМ, щоб повмикати й перевірити системи. Не міг навіть зняти скафандр, бо ніякого життєзабезпечення там ще немає.
Зараз триває самоперевірка, і я закачую туди кисень з азотом. Так АПМ і задуманий. Він прилітає на Марс без повітря. Та й навіщо його брати? Зайва вага, коли поруч має стояти повний повітря Дім.
Гадаю, народ у NASA зараз пахкає шампанським і пише мені безліч повідомлень. Скоро я їх прочитаю. Але спершу головне: життєзабезпечення в АПМ. Тоді я зможу вигідно вмоститися всередині.
А тоді почнуться нудні балачки з NASA. Тобто, їхній зміст може й буде цікавим, але 14-хвилинна затримка зробить розмову млявою.
•••
[13:07] Г’ЮСТОН: Вітання від усього Центру управління! Молодець! Повідом про своє становище.
[13:21] АПМ: Дякую! Жодних фізичних чи медичних проблем. Марсохід з причепом вже доволі виснажені, але ще працюють. Генератор кисню і регулятор атмосфери працюють нормально. Не брав з собою відновлювач води, тільки саму воду. Картоплі лишилося вдосталь. Легко протримаюся до сола 549.
[13:36] Г’ЮСТОН: Раді чути. «Гермес» має пролетіти Марс на сол 549, як заплановано. Як ти знаєш, тобі треба зменшити вагу АПМ для перехоплення «Гермеса». Ми надішлемо тобі всі процедури пізніше сьогодні. Скільки в тебе води? Що ти робив із сечею?
[13:50] АПМ: Води лишилося 550 літрів. Сечу всю дорогу виливав.
[14:05] Г’ЮСТОН: Бережи воду. Сечу більше не виливай, а збирай кудись. Увімкни радіо в марсоході і залиш його так. Ми зможемо зв’язатися з ним через АПМ.
•••
Брюс доплентався до Венкатового кабінету й безцеремонно гепнувся в крісло. Він впустив дипломат, і його руки вільно повисли.
– Добре долетів? – спитав Венкат.
– Я лиш побіжно пам’ятаю, що таке сон, – сказав Брюс.
– То все готово? – спитав Венкат.
– Готово. Але тобі не сподобається.
– Продовжуй.
Брюс зробив зусилля й підвівся, підбираючи з підлоги й дипломат. З нього він витяг буклет.
– Пам’ятай, що це результат тисяч годин роботи, випробувань і нестандартного мислення найсвітліших голів ЛРР.
– Я впевнений, що ви мусили добряче напружити мізки, щоб скинути вагу з корабля, який і без того проектувався якомога легшим, – сказав Венкат.
Брюс підсунув буклет до Венката.
– Головна проблема – швидкість перехоплення. АПМ створений для виходу на низьку орбіту, на що треба лиш 4,1 км/с. Але «Гермес» пролітатиме повз Марс на швидкості 5,8 км/с.
Венкат погортав сторінки.
– Може, коротко розкажеш мені про висновки?
– Спершу треба додати палива. АПМ сам виробляє його з марсіянської атмосфери, але його обмежує кількість водню, котрого він має якраз досить, щоб виробити 19397 кілограмів палива, на які він і розрахований. Якщо ми зможемо дати йому ще водню, він зможе виробити більше палива.
– Наскільки більше?
– З кожного кілограму водню можна отримати тринадцять кілограмів палива. Вотні має п’ятсот п’ятдесят літрів води. Електролізом він добуде з неї шістдесят кілограмів водню. – Брюс простягнув руку, перегорнув кілька сторінок і показав діаграму. – Паливний агрегат перетворить їх на сімсот вісімдесят кілограмів палива.
– Якщо він пустить свою воду на електроліз, що ж він буде пити?
– На решту часу йому потрібно лише п’ятдесят літрів. До того ж, людське тіло лиш позичає воду. Скажемо йому електролізувати й сечу. Нам потрібен увесь водень, який тільки можна дістати.
– Розумію. І що можна отримати за сімсот вісімдесят кілограмів палива? – спитав Венкат.
– 300 кілограмів ваги. Тут взагалі все впирається в залежність одного від іншого. Злітна вага АПМ перевищує 12600 кілограмів. Навіть маючи додаткове паливо, ми муситимемо зменшити її до 7300 кілограмів. Тож решта буклету присвячена тому, як скинути з корабля 5000 кілограмів.
Венкат відхилився назад.
– Розкажи мені по порядку.
Брюс витяг з дипломата ще один примірник буклету.
– Дещо видно одразу. Передбачалося, що на борту будуть п’ятсот кілограмів зразків мінералів і ґрунту. Зрозуміло, що ніхто їх не братиме. Також маємо одного пасажира замість шістьох. Теж мінус п’ятсот кілограмів, якщо вирахувати їхню власну вагу і спорядження. Також можна викинути п’ять крісел для перевантажень. І, звичайно, знімемо усе неважливе начиння: медичні запаси, інструменти, внутрішні ремені, паски й усе, що не закріплено намертво. А також дещо з того, що закріплено.
– Йдемо далі, – продовжував він. – Викидаємо все життєзабезпечення. Резервуари, помпи, повітряні трубки, систему для поглинання CO2, навіть термоізоляцію з внутрішнього боку корпуса. Це все непотріб. Вотні увесь політ буде в скафандрі.