– Вона сказала шістдесят вісім? – перепитав Бек. – Кілометрів?!
– Чорти б його, – прошепотів Мартінез.
– Не розкисайте, – сказала Льюїс. – Працюймо. Мартінезе, ти зможеш вичавити ще щось із АПМ?
– Ніяк ні, командире, – відповів Мартінез. – Систему маневрування на орбіті викинули, щоб зменшити злітну вагу.
– Значить, ми мусимо летіти до нього. Йогансен, скільки залишилося до перехоплення?
– Тридцять дев’ять хвилин дванадцять секунд, – сказала Йогансен, стримуючи тремтіння в голосі.
– Фоґелю, – продовжувала Льюїс, – Скільки ми зможемо надолужити за тридцять дев’ять хвилин на іонних двигунах?
– Десь п’ять кілометрів, – передав він.
– Цього мало, – сказала Льюїс. – Мартінезе, а що як ми направимо свої маневрові двигуни в одному напрямку?
– Залежить від того, скільки палива ми захочемо залишити на корекції нашого положення дорогою додому.
– Скільки тобі потрібно?
– Мені вистачить двадцяти відсотків того, що ми маємо зараз.
– Гаразд, а якщо ми пустимо решту вісімдесят на…
– Перевіряю, – сказав Мартінез, вводячи цифри з клавіатури. – Ми б отримали додаткові тридцять один метр на секунду.
– Йогансен, – сказала Льюїс. – Рахуй.
– За тридцять дев’ять хвилин ми б перенесли наше положення… – Йогансен швидко клацала клавішами, – на сімдесят два кілометри!
– Оце вже діло, – сказала Льюїс. – Скільки палива…
– Якщо використати сімдесят п’ять з половиною відсотків залишку для корекції, – сказала Йогансен, – то ми вийдемо якраз у точку перехоплення.
– Так і робимо, – сказала Льюїс.
– Так, командире, – сказав Мартінез.
– Стривайте, – сказала Йогансен. – Ми вийдемо прямо в ту точку, але швидкість перехоплення складе сорок два метри на секунду.
– Значить, ми маємо тридцять дев’ять хвилин, щоб придумати, як сповільнитися, – сказала Льюїс. – Мартінезе, дай газу.
– Є, – сказав Мартінез.
•••
– Ого, – сказала Венкатові Енні. – Дуже швидко сталася купа лайна. Поясни.
Венкат силкувався розчути, що говорили на аудіо каналі, за бурмотінням у кімнаті для почесних гостей. Крізь скло він бачив, як Мітч у розпачі підніс руки вгору.
– АПМ дуже відхилився при злеті, – сказав Венкат, дивлячись на екрани повз Мітча. – Відстань в момент перехоплення була б дуже великою. Тому вони збираються використати маневрові двигуни, щоб надолужити різницю.
– А для чого зазвичай потрібні маневрові двигуни?
– Для того, щоб обертати корабель. На «Гермесі» немає двигунів миттєвої реакції. Лише повільні іонні двигуни рівномірного прискорення.
– То… проблему вирішено? – з надією спитала Енні.
– Ні, – сказав Венкат. – Вони дістануться до нього, але на той час рухатимуться з відносною швидкістю в сорок два метри на секунду.
– Це швидко? – спитала Енні.
– Це десь сто п’ятдесят кілометрів на годину, – сказав Венкат. – Бек не має жодного шансу витягти Вотні на такій швидкості.
– А не можна використати маневрові двигуни, щоб загальмувати?
– Швидкість їм потрібна, щоб надолужити час. Вони використають усе паливо, яке зможуть, щоб розігнатися. Але щоб загальмувати, палива їм вже не вистачить. – Венкат насупився.
– То що ж вони можуть зробити?
– Не знаю, – сказав він. – А коли б і знав, то все одно не встиг би порадити вчасно.
– От бісова кров, – сказала Енні.
– Справді, – погодився Венкат.
•••
– Вотні, – сказала Льюїс. – Як мене чутно? Вотні? – повторювала вона.
– Командире, – передав Бек. – на ньому ж скафандр, правильно?
– Так.
– А в ньому є біонагляд, – сказав Бек. – І він передає сигнал. Слабенький, звичайно, бо розрахований на роботу за кількасот метрів від Дому. Але що як його можна вловити?
– Йогансен, – сказала Льюїс.
– Вже дивлюся, – сказала та. – Зараз перевірю, на яких частотах воно працює. Дайте мені секунду.
– Мартінезе, – вела далі Льюїс. – не придумав, як загальмувати?
Він похитав головою.
– Поки що нічого, командире. Ми летимо надто швидко.
– Фоґелю?
– Іонним двигунам просто не вистачить потужності, – відповів Фоґель.
– Можна ж придумати що-небудь, – сказала Льюїс. – Таке, щоб ми могли зробити. Що завгодно.
– Отримала сигнал його комп’ютера біонагляду, – сказала Йогансен. – Пульс п’ятдесят вісім, тиск дев’яносто вісім на шістдесят один.
– Непогано, – сказав Бек. – Тиск нижчий, ніж я хотів би, але він прожив вісімнадцять місяців за марсіянської сили тяжіння, тож це не дивно.