– Нам і не треба, – сказала Льюїс. – ВШ на носі. Повітря, що витікатиме, направить вектор тяги через наш центр мас. Нам лиш треба буде націлити корабель в прямо протилежний бік від того, куди ми хочемо рухатись.
– Гаразд, є результат, – сказав Мартінез. – Якщо закрити місток і реакторний відсік, то пробій у ВШ змінить нашу швидкість на двадцять дев’ять метрів на секунду.
– Після чого відносна швидкість становитиме тринадцять метрів на секунду, – додала Йогансен.
– Беку, – передала Льюїс. – Ти чув усе це?
– Так точно, командире, – сказав Бек.
– Ти впораєшся з тринадцятьма метрами на секунду?
– Буде ризиковано, – відповів Бек. – Тринадцять метрів, щоб зрівнятися з АПМ, а тоді тринадцять в інший бік, щоб зрівнятися з «Гермесом». Але це в чорті-скільки разів краще за сорок два.
– Йогансен, – сказала Льюїс. – Час до перехоплення?
– Вісімнадцять хвилин, командире.
– Як сильно нас штурхоне від того пробою? – спитала Мартінеза Льюїс.
– Повітря вийде за чотири секунди, – сказав він. – Ми відчуємо трохи менше одного g.
– Вотні, – сказала вона в мікрофон. – Ми маємо план.
– Так! План! – відповів Вотні.
•••
– Г’юстон, – пролунав у Центрі управління голос Льюїс. – Повідомляємо вам, що збираємося навмисне пробити ВШ, щоб створити тягу.
– Що? – сказав Мітч. – Що?!
– Боже ти мій, – мовив у кімнаті для спостережень Венкат.
– Хай мене морквиною… – сказала Енні, підводячись. – Краще я піду до преси. Не підкажеш чогось корисного на прощання?
– Вони хочуть пробити корабель, – сказав і досі приголомшений Венкат. – Вони збираються власноруч пробити корабель. Боже ти мій…
– Ясно, – сказала Енні, потрусивши до дверей.
•••
– Як ми відкриємо двері шлюзу? – спитав Мартінез. – Дистанційно вони не відчиняються, а коли хтось із нас буде поруч, коли воно рвоне…
– Так, – сказала Льюїс. – Ми можемо відкрити одні двері, поки закриті інші, але як відкрити шлюз настіж?
Вона подумала хвилинку.
– Фоґелю, – покликала вона по радіо. – Треба, щоб ти повернувся всередину й зробив бомбу.
– Гм, командире, повтори, будь ласка? – перепитав Фоґель.
– Бомбу, – підтвердила Льюїс. – Ти хімік. Ти можеш зробити бомбу з того, що є на борту?
– Ja, – сказав Фоґель. – Ми маємо займисті матеріали й чистий кисень.
– Звучить непогано, – сказала Льюїс.
– Звісно, збирати вибуховий пристрій на борту космічного корабля небезпечно, – відзначив Фоґель.
– То зроби маленький, – сказала Льюїс. – Нам лиш треба пробити невеликий отвір у зовнішніх дверях шлюзу. Будь-якого розміру. Якщо вибухом винесе двері, то пусте. Якщо не винесе, то повітря виходитиме повільніше, але довше. Зміна імпульсу буде однакова, тож ми отримаємо потрібне прискорення.
– Герметизуємо шлюз №2, – доповів Фоґель. – Як ми активуємо бомбу?
– Йогансен? – сказала Льюїс.
– Ну… – сказала Йогансен. Вона підняла свою гарнітуру і швидко вдягла її. – Фоґелю, ти зможеш провести всередині дроти?
– Ja, – сказав Фоґель. – Я візьму корок з маленькими отворами для дротів. На міцність корку вони не вплинуть.
– Можна провести дріт до панелі освітлення №41, – сказала Йогансен. – Вона недалеко від шлюзу, і я можу вмикати й вимикати її звідси.
– От вам і дистанційний детонатор, – сказала Льюїс. – Йогансен, підготуй панель освітлення. Фоґелю, повертайся сюди й зроби бомбу. Мартінезе, піди закрий і замкни двері до реакторного відсіку.
– Так, командире, – сказала Йогансен, відштовхнувшись від свого крісла в бік коридору.
– Командире, – сказав Мартінез, зупинившись у дверях. – Може, принести сюди наші скафандри?
– Немає сенсу, – сказала Льюїс. – Якщо двері на містку не витримають, нас висмокче назовні майже зі швидкістю звуку. Ми перетворимося на желе як у скафандрах, так і без них.
– Гей, Мартінезе, – сказав по радіо Бек. – Ти можеш кудись перенести моїх мишей? Вони в біолабораторії. Це всього одна клітка.
– Прийнято, Беку, – сказав Мартінез. – Перенесу їх до реакторного відсіку.
– Ти вже всередині, Фоґелю? – спитала Льюїс.
– Саме заходжу, командире.
– Беку, – сказала Льюїс у мікрофон. – Ти теж повернись усередину, але не знімай скафандр.
– Гаразд, – сказав Бек. – А навіщо?
– Ми буквально підірвемо одні з дверей шлюзу, – пояснила Льюїс. – Я б радше воліла знищити внутрішні, щоб зберегти наші гладенькі аеродинамічні форми.
– Логічно, – відповів Бек, запливаючи всередину корабля.