– Ми підправили орбіти трьох супутників, щоб мати «Арес-3» в полі зору довше, і тепер сподіваємося зробити знімок Марка на поверхні. Відтак, на основі його поведінки та дій, ми зможемо робити висновки про стан його здоров’я.
– Питань багато: скільки він зможе протриматись? Скільки він має їжі? Чи зможе «Арес-4» його врятувати? Як з ним зв’язатися? Відповіді на ці питання наразі нас не задовольняють.
– Я не можу обіцяти успіху операції, але натомість обіцяю ось що: NASA повністю зосередиться на тому, щоб повернути Марка Вотні додому. Це стане нашою пріоритетною метою і спільною манією до тих пір, поки він не повернеться, або його смерть на Марсі не буде підтверджена.
•••
– Гарна промова, – сказав Венкат, коли вони увійшли до кабінету Тедді.
– Вона щира від початку до кінця, – сказав Тедді.
– О, я знаю.
– Чим я можу тобі допомогти, Венку?
– Я дещо надумав. Тобто, в ЛРР дещо надумали. Я лиш передаю.
– Люблю, коли щось надумують, – сказав Тедді, вказуючи на стілець.
Венкат сів.
– «Арес-4» може його врятувати. Це дуже небезпечно. Ми поділилися цією надумкою з екіпажем «Ареса-4». Вони не просто згодні, а й наполягають на цьому.
– Це зрозуміло, – сказав Тедді. – Божевілля в астронавтів тече в жилах. І благородство теж. То в чому суть ідеї?
– Ну, – почав Венкат, – вона ще на ранній стадії, але в ЛРР гадають, що можна використати АСМ не зовсім за призначенням для порятунку Марка.
– «Арес-4» ще навіть не запустили. Навіщо знущатися з АСМ? Чом би не збудувати щось краще?
– На проектування спеціального корабля немає часу. Марк не протримається і до прибуття «Ареса-4», але то вже інша проблема.
– Тоді розкажи про АСМ.
– У ЛРР його розберуть, викинуть трохи ваги, додадуть паливних баків. «Арес-4» витрачає мінімум палива на посадку в районі «Ареса-3». Тоді, давши повну-повнісіньку тягу, вони знову злітають. Назад на орбіту їм не піднятися, але можна полетіти до запланованого району «Ареса-4» горизонтально, що, скажімо так, дуже страшно. А там на них чекатиме АПМ.
– А що за вагу вони викинуть? – спитав Тедді. – Хіба АСМ і так не полегшили наскільки можна?
– Там ще є аварійно-рятувальне обладнання.
– Чудово, – сказав Тедді. – Наразимо на ризик життя ще шістьох людей.
– Еге ж, – сказав Венкат. – Безпечніше було б залишити екіпаж «Ареса-4» на «Гермесі», а на поверхню послати самого тільки пілота. Але це означає відмовитися від місії, тож вони радше ризикнуть життям.
– Бо вони астронавти, – сказав Тедді.
– Так, астронавти, – погодився Венкат.
– Що ж. Ідея безглузда і я ніколи її не схвалю.
– Ми ще попрацюємо над нею, – сказав Венкат. – Спробуємо зробити її безпечнішою.
– Спробуйте. Є якісь думки, як допомогти йому прожити там чотири роки?
– Жодної.
– І над цим попрацюйте.
– Зробимо, – сказав Венкат.
Тедді крутнувся на стільці й визирнув крізь вікно на небо. Підступала ніч.
– Що він може відчувати? – розмірковував він. – Він застряг там. Думає, що залишився сам-один і що ми забули про нього. Як це може вплинути на людську психіку?
Він повернувся до Венката.
– Цікаво, що зараз коїться в його голові?
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 61
З якого дива Аквамен керує китами? Вони ж ссавці! Де логіка?
РОЗДІЛ 7
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 63
Недавно я закінчив робити воду. Тепер я вже не ризикую підірватися. Картопля росте добре. Ніщо не намагалося мене вбити вже кілька тижнів. Тривожить лиш те, що серіали сімдесятих розважають мене набагато краще, ніж я собі уявляв. Загалом, на Марсі все стабільно.
Пора подумати про далеке майбутнє.
Навіть якщо я знайду спосіб повідомити NASA про те, що живий, немає гарантії, що вони зможуть мене врятувати. Я мушу мислити проактивно. Треба придумати, як дістатися «Ареса-4».
Це буде нелегко.
«Арес-4» сідатиме в кратері Скіапареллі, за 3200 кілометрів звідси. АПМ наразі вже там. Це я знаю точно, бо сам бачив, як Мартінез його туди посадив.
АПМ потребує вісімнадцять місяців, щоб виробити паливо, тож його NASA відправляє першим. Вилетівши на сорок вісім місяців раніше, АПМ має запас часу на той випадок, якщо хімічні реакції відбуватимуться повільніше, ніж очікувалося. Але набагато важливіше те, що в такому разі стає можливою м’яка і точна посадка під дистанційним керуванням пілота з орбіти. Дистанційне керування аж із Г’юстона – варіант невдалий; до нього ж бо звідси від чотирьох до двадцяти світлових хвилин.