Коли я справді вирушу до «Ареса-4», я муситиму взяти генератор кисню. Але він великий і я не хочу довбатися з ним зараз. Тож місія «Сіріус-4» покладатиметься на запас кисню і фільтри CO2.
З CO2 жодних ускладнень. Я почав цю незабутню пригоду з 1500 годинами фільтрів CO2, і ще 720 годинами на непередбачувані випадки. Усі системи використовують стандартні фільтри («Аполлон-13» дав нам важливі уроки). З того часу я використав 131 годину фільтрів на різні ПКД. Залишилося 2089 годин або 87 днів. Більше, ніж досить.
З киснем трохи складніше. Марсохід спроектований так, щоб два дні підтримувати життя трьох людей плюс невеликий запас для певності. Тож кисню з його резервуарів вистачить мені на сім днів. Цього замало.
На Марсі майже відсутній атмосферний тиск. А всередині марсохода одна атмосфера. Кисневі резервуари містяться всередині (щоб різниця тиску була меншою). Чому це важливо? Це значить, що я можу принести додаткові резервуари й під’єднати їх без ПКД.
Тож сьогодні я витяг з Дому один з 25-літрових резервуарів з рідким киснем і приніс його до марсохода. Якщо вірити NASA, людині потрібні 588 літрів кисню на добу, щоб вижити. В умовах нормальної атмосфери рідкий кисень густіший за газоподібний десь у 1000 разів. Якщо коротко, то з резервуаром Дому я матиму кисню на 49 днів. Має вистачити з головою.
«Сіріус-4» розрахований на двадцять днів.
Може здатися, що це забагато, але я маю конкретну мету. Крім того, подорож до «Ареса-4» триватиме щонайменше сорок днів. Тому це непогана масштабна модель.
Поки мене не буде, Дім зможе сам про себе попіклуватися, але з картоплею не все так просто. Я заллю ґрунт більшою частиною води, яку маю. Тоді я вимкну регулятор атмосфери, щоб він не витягував з повітря вологу. Стане парко, як у пеклі, а на всіх поверхнях поосідає вода. Але так картопля залишиться политою, поки я їздитиму.
З CO2 складніше. Картопля мусить дихати. Знаю, що ви думаєте. «Марку, друзяко! Ти ж сам виробляєш двоокис вуглецю! Це ж частина величного природного кругообігу!»
Проблема в тому, як його накопичити. Звісно, я видихаю CO2 за кожним разом, але я не можу його зберігати. Я міг би вимкнути генератор кисню з регулятором атмосфери і за якийсь час просто наповнити Дім своїм диханням. Але CO2 мене вб’є. Треба швидко випустити велику його кількість і одразу втекти.
Пам’ятаєте паливний агрегат АПМ? Він вбирає CO2 з атмосфери Марса. Якщо відкрити в Домі 10-літровий резервуар зі стисненим рідким CO2, цього вистачить. На заповнення резервуару знадобиться менше одного дня.
От і все. Щойно випустивши в Домі CO2, я вимкну регулятор атмосфери й генератор кисню, виллю цистерну води на картоплю і чесону до виходу.
«Сіріус-4». Великий крок уперед в моїх випробовуваннях марсохода. І я можу почати завтра.
РОЗДІЛ 8
– Доброго дня і дякуємо, що приєдналися, – сказала Кеті Ворнер на камеру. – В сьогоднішньому випуску «Життя Марка Вотні» на CNN ви почуєте: кілька ПКД за останні дні… що вони можуть означати? Наскільки в NASA просунулися в розробці рятувальної операції? І як усе це вплине на підготовку «Ареса-4»?
– Сьогодні до нас приєднався доктор Венкат Капур, керівник марсіянської програми NASA. Докторе Капур, дякуємо вам, що прийшли.
– Я радий бути тут сьогодні, Кеті, – сказав Венкат.
– Докторе Капур, – сказала Кеті. – За Марком Вотні зараз стежать більше, ніж за будь-ким іншим у Сонячній системі, чи не так?
Венкат кивнув.
– NASA точно стежить за ним найбільше. Усі дванадцять наших супутників знімають місце його перебування, коли тільки можуть. Обидва супутники Європейського космічного агентства роблять те саме.
– Загалом, як часто ви отримуєте нові знімки?
– Щокілька хвилин. Інколи трапляються перерви, спричинені особливостями орбіт супутників. Але цього вистачає, щоб слідкувати за його ПКД.
– Розкажіть нам про ті останні ПКД.
– Ну, – сказав Венкат, – здається, він готує марсохід №2 до тривалої подорожі. На сол 64 він витяг акумулятор з іншого марсохода і закріпив його в саморобних саквах. Наступного дня він розібрав чотирнадцять сонячних панелей і закріпив їх на даху марсохода.
– А тоді він трохи покатався, чи не так? – підкинула Кеті.
– Саме так. Спершу трохи безладно близько години, а тоді прямо до Дому. Певно, він його випробовував. Наступного дня він від’їхав на чотири кілометри і знов повернувся. На нашу думку, це був ще один пробний виїзд. Тоді, останні кілька днів, він завантажував припаси.
– Гм, – сказала Кеті, – більшість аналітиків погоджуються, що єдиний шанс на порятунок Марка в тому, щоб дістатися «Ареса-4». Гадаєте, він дійшов того ж висновку?