– Почнімо. Венкате, в якому стані Вотні?
– Живий і здоровий, – відповів Венкат. – Жодних змін після мого вранішнього листа.
– Що з РТГ? Громадськість ще не довідалася про нього? – спитав Тедді.
Енні нахилилася вперед.
– Тьху-тьху-тьху, – сказала вона. – Знімки доступні усім, але ми не зобов’язані публікувати наші висновки. Поки що ніхто не здогадався.
– Навіщо він його викопав?
– Я думаю, заради тепла, – сказав Венкат. – Він хоче поїхати на марсоході в тривалу подорож. Той використовує багато енергії на підтримку температури. РТГ може обігрівати марсохід, не тягнучи енергію акумуляторів. Насправді, це чудова думка.
– Наскільки це небезпечно? – спитав Тедді.
– Поки оболонки не пошкоджені, він цілком безпечний. Навіть якщо зовнішній корпус трісне, Марку нічого не загрожує, поки цілі капсули. Але якщо і капсули чогось не витримають, то він мрець.
– Сподіваймося, що цього не трапиться, – сказав Тедді. – ЛРР, як там ваші справи з АСМ?
– Ми запропонували план хтозна-коли, – сказав Брюс. – Ти відхилив його.
– Брюсе, – застеріг його Тедді.
Той зітхнув.
– АСМ не призначений для злету і горизонтального польоту. Додатковим паливом тут не зарадиш. Потрібен більший двигун, а часу на його розробку немає. Тож треба полегшити АСМ. Стосовно цього ми маємо пропозицію.
– АСМ може мати свою звичну масу під час першого спуску. Якщо зробити так, щоб тепловий щит і зовнішня обшивка віддалялися, екіпаж зможе скинути чимало ваги після посадки біля «Ареса-3» і отримати набагато легший корабель для перельоту до «Ареса-4». Зараз ми все підраховуємо.
– Повідомте, як дорахуєте, – сказав Тедді. Він розвернувся до Мінді. – Міс Парк, ласкаво просимо до вищої ліги.
– Сер, – відповіла Мінді. Вона намагалася не звертати уваги на клубок у горлі.
– Який зараз найбільший інтервал отримання зображень з Вотні?
– Гм, – сказала Мінді. – Кожні сорок одну годину трапляється сімнадцятихвилинна прогалина. Так орбіти розташовані.
– Ви маєте готову відповідь, – сказав Тедді. – Добре. Люблю організованих людей.
– Дякую, сер.
– Треба скоротити ту прогалину до чотирьох хвилин, – сказав Тедді. – Даю вам повний контроль над траєкторіями супутників і корекціями орбіт. Зробіть це.
– Так, сер, – сказала Мінді, гадки не маючи, як це виконати.
Тедді подивився на Мітча.
– Мітчу, в листі ти писав, що маєш щось термінове?
– Так, – сказав Мітч. – Скільки ще ми будемо приховувати усе від екіпажу «Ареса-3»? Вони усі вважають Вотні мертвим. Їхній моральний стан жалюгідний.
Тедді глянув на Венката.
– Мітчу, – сказав Венкат. – Ми все обговорили…
– Це ви все обговорили, – урвав його Мітч. – Вони думають, що втратили товариша. Вони спустошені.
– А якщо вони дізнаються, що покинули його? – спитав Венкат. – Їм полегшає?
Мітч тицьнув пальцем у стіл.
– Вони заслуговують на те, щоб знати. Гадаєте, командир Льюїс не впорається з правдою?
– Йдеться про їхній моральний стан, – сказав Венкат. – Зараз вони можуть зосередитися на поверненні додому…
– Це моя парафія, – сказав Мітч. – Це я вирішую, як буде краще для екіпажу. І я кажу, що вони мусять знати.
Після кількох хвилин тиші усі звернули очі на Тедді.
Той трохи подумав.
– Вибач, Мітчу, але тут я підтримаю Венката, – сказав він. – Втім, щойно ми розробимо план порятунку, то одразу сповістимо «Гермес» про все. Має бути якась надія, інакше немає сенсу розповідати їм.
– Маячня, – буркнув Мітч, схрестивши руки. – Суцільна маячна.
– Знаю, що ти засмучений, – спокійно сказав Тедді. – Ми все виправимо, щойно буде якийсь план порятунку Вотні.
Тедді перечекав кілька секунд, перш ніж продовжити.
– Гаразд, ЛРР працює над варіантом порятунку, – він кивнув у бік Брюса. – Але він буде частиною «Ареса-4». Як Марк проживе до того часу? Венкате?
Венкат розкрив теку і глянув на листок всередині.
– Кожен відділ двічі перевірив життєздатність своїх систем. Ми досить упевнені, що Дім пропрацює чотири роки. Тим паче, з людиною всередині, яка залагоджуватиме проблеми, якщо вони з’являтимуться. Але з їжею виходу немає. Все просто – ми повинні відправити йому припаси.
– А що там з підготовчими запусками «Ареса-4»? – спитав Тедді. – Посадіть їх біля «Ареса-3».
– Ми так і думали, – підтвердив Венкат. – Халепа в тому, що початковий план передбачав початок запусків з припасами аж через рік від сьогодні. Вони ще не готові.
– На політ до Марса в найкращі часи потрібні вісім місяців. З точки зору взаємного розташування Землі й Марса, зараз часи не найкращі. Розрахунки кажуть, що знадобляться дев’ять місяців. Якщо припустити, що Марк скоротив свої порції, їжі йому вистачить ще на триста п’ятдесят днів. Це означає, що ми повинні спорядити припаси до запуску за три місяці. У ЛРР ще навіть не починали.