Я показав великого пальця і свою записку з написом «Егеееей!»
Це серіали сімдесятих винні.
•••
– Я просила знімок, а у відповідь отримала якийсь комікс? – накинулася Енні на Венката.
– Ти отримала фото, досить скиглити, – сказав він, тримаючи телефон плечем. Він приділяв більше уваги діаграмам, що лежали перед ним, аніж розмові.
– «Егеееей!» – передражнила Енні. – Навіщо він це зробив?
– Ти колись зустрічалася з Марком Вотні особисто?
– Добре, добре, – сказала Енні. – Але я хочу фото з його обличчям якнайшвидше.
– Не можна.
– Чому?
– Бо коли він зніме шолом, то помре. Енні, мені треба йти, прийшов програміст ЛРР, має щось термінове. Бувай!
– Але… – почала казати Енні, але він закінчив розмову.
Джек, що стояв у дверях, сказав:
– Це не терміново.
– Еге ж, – сказав Венкат. – Чи можу бути корисним?
– Ми тут подумали, – почав Джек. – із цим зламом марсохода, певно, доведеться трохи поморочитися. Можливо, знадобиться обмінятися з Вотні кількома повідомленнями.
– То нічого, – сказав Венкат. – не поспішайте, робіть усе як треба.
– Ми могли б упоратися швидше, якби час передачі сигналу був меншим, – сказав Джек.
Венкат спантеличено на нього подивився.
– Маєте план, як стягнути Марс і Землю ближче одне до одного?
– Землю можна не чіпати, – сказав Джек. – «Гермес» тепер за сімдесят три мільйони кілометрів від Марса. Це всього чотири світлові хвилини. Бет Йогансен – чудовий програміст. Вона може направляти Маркові дії.
– Не обговорюється, – сказав Венкат.
– Вона ж сисадмін місії, – наполягав Джек. – Це її рідна галузь.
– Не можна, Джеку. Екіпаж і досі нічого не знає.
– Та що з вами таке? Чому ви їм не скажете?
– Я відповідаю не тільки за Вотні, – сказав Венкат. – у мене ще п’ять астронавтів у далекому космосі, і їм треба зосередитись на своєму польоті. Ніхто про це не замислюється, але статистично вони зараз у більшій небезпеці, ніж Вотні. Він на планеті. А вони в космосі.
Джек знизав плечима.
– Гаразд, зробимо все повільно.
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 98 (2)
Ніколи не розшифровували 141 випадковий байт, по півбайта за раз?
Це нудно. І складно, коли немає ручки.
До цього я просто вишкрябував літери в піску. Але цього разу мені треба було переписати символи на щось переносне. Першою моєю думкою стало: «Візьми ноутбук!»
У кожного члена екіпажу був свій ноутбук. Тож я маю до своїх послуг одразу шість. Точніше, я мав шість. Тепер я маю п’ять. Я думав, що нічого з ним на вулиці не станеться. Це ж електроніка, правильно? За короткий час вона не охолоне, і кисень їй ні до чого.
Він здох миттєво. Екран почорнів, коли я ще зі шлюзу не вийшов. Виявляється, що якщо екран «рідкокристалічний», то в ньому там якась рідина. Я так думаю, що вона або замерзла, або википіла. Треба залишити відгук на сайті споживачів. «Виніс на поверхню Марса – він зламався. 0/10».
Тому я використав фотокамеру. У мене їх багато, і вони спеціально призначені для роботи на Марсі. Я записав байти на піску, зробив кілька знімків, а розшифровував їх уже в Домі.
Вже ніч, тож більше повідомлень не буде. Завтра я введу це в комп’ютер марсохода, а далі слово за ботанами з ЛРР.
•••
У тимчасовому центрі управління «Пасфайндером» стояв помітний запах. Система вентиляції не була розрахована на таку кількість людей, які проводили тут кожну хвилину, роблячи перерви лиш на сон, і не дуже турбувалися про власну гігієну.
– Підходь сюди, Джеку, – сказав Венкат. – Сьогодні ти посядеш місце одесну Тіма.
– Дякую, – сказав Джек, сідаючи на Венкатове місце поруч з Тімом. – Здоров, Тіме!
– Здоров, – сказав Тім.
– Як довго воно оновлюватиметься? – спитав Венкат.
– Усе має статися майже миттєво, – відповів Джек. – Вотні сьогодні вранці ввів код, і ми отримали підтвердження, що він спрацював. Ми без проблем оновили ОС «Пасфайндера». Ми переслали оновлення для марсохода, яке «Пасфайндер» йому передасть. Щойно Вотні його запустить і перезавантажиться, ми маємо отримати зв’язок.
– Боже, як заплутано, – сказав Венкат.
– Це ви ще «Лінукс» не оновлювали, – сказав Джек.
Минула хвилина тиші, поки Тім сказав:
– Ви ж зрозуміли, що він пожартував? Мало бути смішно.
– Ох, – сказав Венкат. – Я фізик, а не комп’ютерник.
– Комп’ютерникам його жарти теж не смішні.