– Прийнято, – сказала Льюїс. – Усім іти на сигнал скафандру Мартінеза. Проходьте шлюз і готуйтесь до старту.
– А ви, командире? – спитав Бек.
– Я ще трохи пошукаю. Ворушіться. Мартінезе, якщо апарат почне перекидатися, злітай.
– Ви справді думаєте, що я вас покину? – спитав Мартінез.
– Я тобі щойно наказала це зробити, – відповіла Льюїс. – Ви троє, рушайте на борт.
Вони неохоче підкорились наказові Льюїс і пішли до АПМ. Нещадний вітер примушував їх боротися за кожен крок.
Льюїс посунула вперед, не бачачи навіть власних ніг. Згадавши щось, вона потяглася за спину і витягла пару свердел для каміння. Вранці вона додала метрові свердла до свого обладнання, сподіваючись узяти кілька геологічних проб протягом дня. Тримаючи по одному в кожній руці, вона мацала ними поверхню перед собою.
Пройшовши двадцять метрів, вона розвернулася й пішла в протилежному напрямку. Виявилося, що іти по прямій неможливо. Їй не тільки бракувало візуальних орієнтирів, а й вітер постійно збивав з курсу. Самого тільки піску налітало стільки, що він заносив її по кісточки з кожним кроком. Вона бурчала щось і йшла далі.
Бек, Йогансен і Фоґель запхалися до шлюзу. Троє могли заходити до розрахованого на двох шлюзу тільки в аварійних випадках. Коли тиск вирівнявся, Льюїс викликала їх по радіо.
– Йогансен, – сказала вона. – А інфрачервона камера марсохода не допоможе?
– Ніяк ні, – відповіла Йогансен. – в інфрачервоному крізь пісок видно не краще, ніж у видимому спектрі.
– Що вона надумала? – спитав Бек, знявши шолома. – Вона геолог. Вона знає, що в піщану бурю інфрачервоні камери не допоможуть.
– Хапається за соломинку, – сказав Фоґель, відкриваючи внутрішні двері. – Треба сідати в свої крісла. Будь ласка, не баріться.
– Мені це не подобається, – сказав Бек.
– Мені теж, докторе, – сказав Фоґель, піднімаючись драбиною, – але командир віддала нам наказ. Порушення субординації не допоможуть.
– Командире, – передав Мартінез, – нахил 11,6 градуса. Один сильний порив – і ми перекинемося.
– А локатор наближення? – спитала Льюїс. – Він зможе зреагувати на скафандр Вотні?
– Ніяк, – сказав Мартінез. – Він створений, щоб знаходити «Гермес» на орбіті, а не реагувати на метал одного скафандра.
– Спробуй, – сказала Льюїс.
– Командире, – сказав Бек, надягнувши навушники й умостившись у своє крісло для перевантажень, – знаю, що ви не хочете цього чути, але Вотн… Марк загинув.
– Прийнято, – сказала Льюїс. – Мартінезе, спробуй локатор.
– Зрозумів, – передав Мартінез.
Він увімкнув локатор і почекав, поки той закінчить самоперевірку. Зиркнувши на Бека, він сказав:
– Чим ти думав?
– Щойно загинув мій друг, – відповів Бек. – І я не хочу втратити ще й командира.
Мартінез суворо на нього подивився. Перевівши погляд назад на локатор, він передав:
– Локатор наближення нічого не виявив.
– Нічого? – спитала Льюїс.
– Я ледве Дім бачу, – відповів він. – Це через цю клятущу бурю. А коли б і не вона, то все одно металу недостатньо… Чорт!
– Пристебніться! – закричав він. – Ми перекидаємось!
АПМ зі скрипом нахилявся все швидше.
– Тринадцять градусів, – гукнула зі свого крісла Йогансен.
Застебнувши ремені, Фоґель сказав:
– Ми втратили рівновагу. Назад ми вже не гойднемося.
– Не можна її лишати! – закричав Бек. – Нехай перекидається, ми все полагодимо!
– Тут повні двадцять дві тонни, якщо з паливом, – сказав Мартінез, а його руки тим часом пурхали над панеллю керування. – Якщо вдаримося об поверхню, пошкодиться конструкція баків, корпуса, і, можливо, двигуна другого ступеня. Ми нізащо це все не полагодимо.
– Не можна її кидати! – сказав Бек. – не можна.
– Я знаю один фокус. Якщо він не спрацює, то я дію згідно її наказу.
Активувавши систему маневрування на орбіті, він дав безперервний струмінь з носових отворів. Тепер невеликі маневрові двигуни боролися проти ваги корабля, що повільно хилився додолу.
– Ти запустив СМО? – спитав Фоґель.
– Не знаю, чи це допоможе. Ми хилимося не дуже швидко, – сказав Мартінез. – Здається, тепер повільніше…
– Аеродинамічні затулки мали автоматично виштовхнутися, – сказав Фоґель. – з трьома дірками в боці корабель добряче термоситиме при підйомі.
– Дякую, що нагадав, – сказав Мартінез, не вимикаючи двигунці й стежачи за показниками нахилу. – Давай же…
– Досі тринадцять градусів, – доповіла Йогансен.