Доцентрова гравітація «Гермеса» не була забаганкою – вона тримала їх у формі. Без неї вони не змогли б пересуватися на Марсі щонайменше увесь перший тиждень. Система вправ у невагомості могла би підтримувати їхні серця і кістки здоровими, але ще не придумали таких вправ, котрі дозволили б їм нормально працювати вже на сол 1.
Корабель був створений для цього, тому вони використовували систему і на зворотному шляху.
Йогансен сиділа на своєму місці. Льюїс сиділа поруч, а Фоґель з Мартінезом тинялися навколо них. Під час передачі даних вони отримували електронні листи й відео з дому. Ця пора була кульмінацією всього дня.
– Вже прийшло? – спитав Бек, заходячи на місток.
– Майже, – сказала Йогансен. – Дев’яносто вісім відсотків.
– Ти такий радісний, Мартінезе, – сказав Бек.
– Моєму синові вчора виповнилося три роки, – засяяв той. – Мають прийти знімки зі свята. А ти на що чекаєш?
– Нічого особливого, – сказав Бек. – Відгуки колег на статтю, що я її написав кілька років тому.
– Готово, – сказала Йогансен. – Усі особисті листи розіслано по ваших ноутбуках. Також уточнена телеметрія для Фоґеля і оновлення ПЗ для мене. О… тут ще голосове повідомлення для всього екіпажу.
Вона через плече подивилася на Льюїс.
Та знизала плечима.
– Вмикай.
Йогансен відкрила повідомлення і відхилилася назад.
– «Гермес», говорить Мітч Гендерсон, – почулись перші слова.
– Гендерсон? – здивовано спитав Мартінез. – Говорить з нами напряму, а не через Службу зв’язку?
Льюїс рукою зробила знак помовчати.
– Я маю деякі новини, – продовжував голос Мітча. – Скільки не кружляй, все одно доведеться сказати прямо: Марк Вотні досі живий.
Йогансен зойкнула.
– Що… – затнувся Бек.
Фоґель стояв з роззявленим ротом, його обличчям промелькнув приголомшений вираз.
Мартінез глянув на Льюїс. Та нахилилася вперед і вщипнула себе за підборіддя.
– Знаю, що це несподіванка, – продовжував Мітч. – Знаю, що у вас тепер є багато питань. Ми відповімо на них. Але зараз я згадаю тільки основні факти.
– Він живий і здоровий. Ми дізналися про це два місяці тому і вирішили вам не говорити; ми навіть редагували ваші особисті повідомлення. Я протестував проти цього. Зараз ми вирішили все-таки розповісти вам, бо нарешті ми маємо з ним зв’язок і робочий план його порятунку. Якщо коротко, то його підбере «Арес-4» на трохи переробленому АСМ.
Ми надішлемо вам повний аналіз того, що сталося, але це точно не ваша провина. Марк наголошує на цьому щораз, як про це заходить мова. Просто не пощастило.
– Вам знадобиться час, щоб це обробити. На завтра ви звільнені від наукової програми. Надсилайте будь-які питання і ми дамо відповіді. Гендерсон, кінець зв’язку.
Коли повідомлення закінчилося, на містку запанувала напружена тиша.
– Він… Він живий? – перепитав Мартінез, а тоді посміхнувся.
Фоґель збуджено кивнув.
– Живий.
Йогансен недовірливо дивилася на свій екран розширеними очима.
– Бісів хрущ, – засміявся Бек. – Бісів хрущ! Командире! Він живий!
– Я покинула його, – тихо сказала Льюїс.
Коли екіпаж побачив обличчя командира, веселощі миттєво стихли.
– Але, – почав Бек, – ми усі полетіли…
– Ви виконували наказ, – урвала його Льюїс. – А я його покинула. Посеред мертвої, недосяжної, глухої пустки.
Бек благально глянув на Мартінеза. Той розкрив рота, але не зміг знайти слів.
Льюїс важко посунула з містка.
РОЗДІЛ 13
Працівники «Дейо Пластикс» працювали в дві зміни, щоб завершити виробництво покриття Дому для «Ареса-3». Подейкували й про третю зміну, якщо NASA знову збільшить замовлення. Ніхто не заперечував. Понаднормова винагорода приголомшувала, фінансування не мало дна.
Переплетені вуглецеві нитки повільно подавали на прес, де їх з двох боків затискали між полімерних листів. Готову матерію складали вчетверо і склеювали разом. Так отримували грубий лист матеріалу, який покривали м’якою гумою і переносили до гарячої камери, де він застигав.
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 114
Відколи в NASA отримали змогу говорити зі мною, вони не можуть стулити пельку ані на мить.
Увесь час хочуть від мене уточнених даних про кожну систему в Домі. А ще вони зібрали повну кімнату людей, котрі намагаються оптимізувати мій город. Я в захваті від того, що купка шмаркатих телепнів на Землі вказує мені, ботаніку, як вирощувати рослини.
Здебільшого, я пропускаю їхні вказівки повз вуха. Не хочу здатися пихатим, але я найкращий ботанік на цій планеті.