Цікавий факт: саме так загинув екіпаж «Аполлона-1». Нехай щастить!
РОЗШИФРОВКА АУДІОЖУРНАЛУ: СОЛ 119 (4)
Я сиджу всередині коробки, повної запаху паленого волосся. Це не дуже приємний запах.
За першою спробою вогонь з’явився, але дим просто безладно кружляв. Моє дихання усе зіпсувало. Тому я затамував подих і спробував знову.
За другою спробою все зірвав скафандр. З розбитого скла тихенько витікав струмінь повітря, бо скафандр постійно компенсує нестачу. Тож я вимкнув скафандр, затамував подих і спробував ще раз. Я мусив квапитись – тиск падав.
За третьою спробою я спіймав облизня через те, що різко махав руками, коли підпалював волосся. Прості рухи створювали достатньо завихрень, щоб розігнати дим по всьому шлюзу.
За четвертим разом я залишив скафандр вимкненим, затамував подих і, коли настала пора підпалювати, зробив це дуже повільно. Тоді я прослідкував за тим, як тоненький струмінь диму поплив до підлоги і зник у розриві завтовшки з волосину.
Ось ти де, витоку поганий!
Я вхопив ротом повітря і знов увімкнув скафандр. За час мого маленького експерименту тиск упав до 0,9 атмосфери, але в повітрі залишилось достатньо кисню для мене і мого волосяного багаття. Скафандр швидко все владнав.
Зараз я дивлюсь на розрив і бачу, що він просто крихітний. Заклеїти його буде як раз плюнути, але тепер я вважаю, що це погана думка.
Я муситиму якось полагодити шолом. Ще не знаю як, але ремонтний набір і гума, що протистоїть тиску, певно, дуже для цього згодяться. І я не можу використовувати їх потроху. Коли я зірву закривку з ремонтного набору, дві складові гуми змішаються, і я матиму шістдесят секунд перш, ніж вона застигне. Я не можу взяти звідти дрібку, щоб залатати шлюз.
Якби я мав час, то придумав би щось із тим шоломом. Тоді я знайшов би кілька секунд, щоб заклеїти й розрив у шлюзі. Але часу в мене нема.
В балоні лишилося 40 відсотків азоту. Я мушу заклеїти той розрив зараз, і при цьому не можна використовувати ремонтний набір.
Перша думка: хлопчик зі «Срібних ковзанів». Я лизнув долоню і закрив нею розрив.
Гаразд… Таким чином його неможливо закрити повністю, тож трохи повітря вислизає… стає холодніше… майже нестерпно… Гаразд, до біса це.
Друга думка: стрічка!
В наборі інструментів лежить клейка стрічка. Накладемо її на розрив і поглянемо, чи втримає вона повітря. Цікаво, чи надовго її вистачить, перш ніж тиск її прорве. Накладаю…
От і все… Поки не рветься…
Дайте перевірю скафандр… Показники кажуть, що тиск стабілізувався. Здається, стрічка непогано впоралася.
Подивимося, як вона триматиметься…
РОЗШИФРОВКА АУДІОЖУРНАЛУ: СОЛ 119 (5)
Минуло п’ятнадцять хвилин – стрічка на місці. Здається, цю проблему вирішено.
Якась слабенька кульмінація. Я вже продумував, як закрити розрив льодом. В напувалці скафандру міститься десь два літри води. Я міг би вимкнути системи обігріву й охолодити шлюз до замерзання. Тоді б я … Втім, яка різниця.
Просто кажу, що міг би впоратися і за допомогою льоду.
Гаразд. До інших негараздів: як полагодити скафандр? Клейкою стрічкою можна заліпити тонкий розрив, але вона не втримає тиск, якщо заклеїти нею розбите скло шолому.
Ремонтний набір малий, але дуже корисний. Я можу нанести гуму уздовж краю, де раніше кріпилося скло, а тоді приліпити щось, щоб закрити отвір. Питання в тому, чим мені його закрити? Чимось, що може витримати чималий тиск.
Озираючись навколо, я бачу, що єдина річ у цьому шлюзі, яка може утримати атмосферу – це сам скафандр. Матеріалу немало, і я навіть зможу його викроїти. Пам’ятаєте, як я нарізав смужки з покриття Дому? Ті самі ножиці лежать у моєму наборі інструментів.
Вирізавши шматок зі скафандру, я зроблю в ньому що одну діру. Але таку, положення і розмір якої визначатиму я.
Так… Здається, я маю рішення. Я відріжу собі руку!
Ну, не зовсім. Не свою руку. Рукав скафандра. Різатиму зразу під лівим ліктем. Тоді я розпорю шматок уздовж і матиму прямокутник. Він буде достатньо великий, щоб закрити скло, і гума його триматиме.
Матеріал, що може витримати тиск в одну атмосферу? Є.
Гума, призначена для латання дірок, здатна витримувати той самий тиск? Є.
А як же діромаха на обрубку руки? на відміну від шолома, тут матеріал гнучкий. Я складу краї разом і заллю гумою. Доведеться притискати ліву руку до тулуба, коли я його вдягну, але місця там вистачить.