Усе це не дуже мене турбує. Я маю набагато більшу халепу.
Ферму знищено.
Через повну втрату тиску, більша частина води википіла. А ще температура впала добряче нижче нуля. Навіть бактерії в ґрунті не могли пережити такої катастрофи. Частина кущів росла в наметах поза Домом. Але вони теж загинули. Я напряму під’єднав намети трубками до Дому, щоб підтримувати в них температуру й кисневий рівень. Коли Дім луснув, намети теж розгерметизувалися. А коли б і ні, то мороз однаково б убив там все живе.
Тепер картопля на Марсі зникла як вид.
І ґрунтові бактерії теж. Я вже ніколи не зможу виростити тут бодай один кущик.
Ми все прорахували. Мій город мав забезпечити мене їжею до сола 900. Апарат з припасами мав прибути на сол 856; набагато раніше, ніж в мене скінчилася б їжа. Але оскільки город зник, про цей план можна забути.
Упаковані порції під час вибуху не постраждали. І картопля, яку я вирощував, може й мертва, але й досі їстівна. Надходила пора врожаю, тож якоюсь мірою мені пощастило.
Порцій їжі вистачить до сола 400. Поки я не побачу, скільки маю картоплі, важко сказати, на скільки її вистачить. Але я можу порахувати приблизно. Я мав 400 кущів, на кожному зав’язалося в середньому 5 картоплин – разом дві тисячі. У кожній по 150 калорій, тож я маю з’їдати не менше десятка на добу, щоб вижити. Значить, їх вистачить на 200 солів. Загальний результат: я маю їжі до сола 600.
Коли прийде сол 856, я вже давно помру.
РОЗДІЛ 15
[08:12] ВОТНІ: Тест.
[08:25] ЛРР: Приймаємо! Ох і злякав же ти нас. Дякуємо за твоє «Усе добре». Аналіз супутникових знімків показав, що шлюз №1 повністю відділився. Це так? в якому ти стані?
[08:39] ВОТНІ: Якщо під «відділився» ви маєте на увазі «вилетів, наче з гармати, зі мною всередині», то так і є. Невелика подряпина на лобі. Були негаразди зі скафандром (потім поясню). Залатав і знову надув Дім (основні повітряні резервуари не пошкодило). Щойно відновив живлення. Фермі гаплик. Врятував стільки картоплі, скільки зміг, тримаю їх надворі. Нарахував 1841. Цього мені вистачить на 184 дні. Враховуючи порції, що залишилися від місії, я почну голодувати на сол 584.
[08:52] ЛРР: Так, ми зрозуміли. Працюємо над вирішенням продуктової проблеми. В якому стані системи Дому?
[09:05] ВОТНІ: Основні повітряні й водяні резервуари не пошкоджені. Марсохід, сонячна ферма і «Пасфайндер» залишилися за межами дії вибуху. Проведу діагностику систем, поки чекатиму на вашу наступну відповідь. До речі, з ким я говорю?
[09:18] ЛРР: Венкат Капур у Г’юстоні. Пасадена передає мої повідомлення. Відтепер я вестиму всі прямі переговори з тобою. Спочатку перевір генератор кисню і відновлювач води. Вони найважливіші.
[09:31] ВОТНІ: Тю. Генератор кисню працює, як годинник. Відновлювач геть не працює. Гадаю, вода всередині замерзла і порвала трубки. Впевнений, що зможу це полагодити. Головний комп’ютер також працює без зауважень. Є версії, чому Дім рвонув?
[09:44] ЛРР: Скоріше за все, покриття навколо шлюзу №1 зносилося. Робочі цикли розтягували його, поки десь не порвалося. Надалі навперемінно використовуй для виходів на ПКД шлюзи №2 і №3. Ми також вишлемо тобі контрольний список дій для повної перевірки покриття.
[09:57] ВОТНІ: Супер, я зможу кілька годин повитріщатися на стіни! Як придумаєте спосіб врятувати мене від голоду, скажіть.
[10:11] ЛРР: Неодмінно.
•••
– Зараз сол 122, – сказав Брюс. – Маємо часу до сола 584, щоб доправити апарат на Марс. Це чотириста шістдесят солів, що становить чотириста сімдесят п’ять діб.
Присутні голови підрозділів насупилися і потерли очі.
Він підвівся зі свого стільця.
– Положення Землі і Марса не найкраще. На політ знадобляться чотириста чотирнадцять днів. Ще тринадцять днів піде на встановлення апарата на носій і необхідні перевірки. Усе це залишає нам сорок вісім днів на те, аби цей апарат зібрати.
Кімнату заповнив обурений шепіт.
– Господи, – сказав хтось.
– Тепер гра вже зовсім інша, – продовжував Брюс. – Ми зосередимося на їжі. Усе інше – розкіш. Немає часу збирати систему посадки. Доведеться його просто гепнути об поверхню. Тому нічого крихкого всередину класти не можна. Забудьте про весь той мотлох, який ми хотіли відправити раніше.
– Звідки ми візьмемо носій? – спитав Норм Тоші, який відповідав за етап посадки.
– «Сатурн», приготований для «Іґл-Ай-3», – сказав Брюс. – Його мали запустити наступного місяця. У NASA притримали запуск, щоб ми змогли використати ракету.