– Команда «Ареса-4» засмутилася? – спитав Тедді.
– Так, але вони переживуть. Вони ще матимуть тринадцять інших запусків з припасами. Їм не буде коли копилити губи.
– Мітчу, – звернувся Тедді до керівника польотів, – що скажеш про запуск?
Мітч витяг навушник.
– Зала управління готова, – сказав він. – Я наглядатиму за запуском, а тоді передам управіння польотом і посадкою хлопцям Венката.
– ЗМІ? – спитав Тедді, повернувшись до Енні.
– Я щодня роблю заяви для преси, – сказала вона, відхилившись на спинку стільця. – Усі знають, що Вотні гаплик, якщо цей план не спрацює. Громадськість не переймалася отак створенням апарата з часів «Аполлона-11». «Життя Марка Вотні» на CNN вже два тижні є найпопулярнішою програмою в своєму часовому сегменті.
– Увага – це добре, – сказав Тедді. – Це допоможе нам отримати наднормове фінансування від Конгресу. – Він подивився на чоловіка, що стояв біля входу. – Морісе, дякую, що прилетів так швидко.
Моріс кивнув.
Тедді вказав на нього і звернувся до решти:
– Для тих, хто не знає, це Моріс Штейн з мису Канаверал. Він мав бути керівником стартового поля для запуску «Іґл-Ай-3», тож він виконає ту саму роль для «Іриди». Вибач за такі піжмурки, Морісе.
– Жодних проблем, – сказав Моріс. – Радий допомогти.
Тедді перегорнув верхню картку з нотатками, знявши її з купки.
– Як там носій?
– Поки що добре, – сказав Моріс. – Але не бездоганно. «Іґл-Ай-3» готувався до запуску. Ракети не створені для того, щоб довго витримувати навантаження від сили тяжіння у вертикальному положенні. Ми встановлюємо додаткові опори, які потім приберемо перед запуском. Це легше, ніж розбирати її. Крім того, паливо роз’їдає внутрішні баки, тож ми мусили його злити. Крім того, ми що три дні проводимо перевірки всіх систем.
– Добре, дякую, – сказав Тедді. Він звернув увагу на Брюса Ена, який відповів йому поглядом розчервонілих очей.
– Брюсе, дякую, що ти теж прилетів. Як там зараз погода в Каліфорнії?
– Я не знаю, – сказав Брюс. – Рідко бачу зовнішній світ.
На кілька секунд кімнату заповнив приглушений сміх.
Тедді перегорнув ще одну картку.
– Настав час головного питання, Брюсе. Як там «Ірида»?
– Ми не встигаємо, – сказав Брюс, втомлено струснувши головою. – Працюємо так швидко, як тільки можемо, але цього недостатньо.
– Я можу знайти гроші для оплати наднормових, – запропонував Тедді.
– Ми вже працюємо цілодобово.
– Наскільки велике це відставання? – спитав Тедді.
Брюс потер очі й зітхнув.
– Ми працюємо над цим двадцять дев’ять днів; залишилось усього дев’ятнадцять. Після того, потрібно тринадцять днів, щоб встановити апарат на носій. Ми щонайменше на два тижні позаду.
– Цей час вже не збільшуватиметься? – спитав Тедді, записуючи примітку на папірці. – Чи, може, ще сповзе?
Брюс знизав плечима.
– Якщо не виникне проблем, то ми запізнимось на два тижні. Але проблеми завжди виникають.
– Назви мені число, – сказав Тедді.
– П’ятнадцять днів, – відповів Брюс. – Якби ми мали ще п’ятнадцять днів, я впевнений, що ми б упоралися вчасно.
– Гаразд, – сказав Тедді, роблячи ще одну примітку. – Давайте знайдемо п’ятнадцять днів.
Повернувшись до лікаря місії «Ареса-3», Тедді спитав:
– Докторе Келлер, чи можна зменшити споживання їжі для Вотні, щоб її вистачило на довше?
– Вибачте, але ні, – сказав Келлер. – Він вже зараз тримається на мінімумі калорій. А якщо прийняти до уваги обсяги фізичної роботи, яку він виконує, то він їсть менше, ніж потрібно. А скоро стане гірше. Уся його дієта складатиметься з картоплі й вітамінів. Він відкладає багаті на білки раціони на майбутнє, але таке харчування все одно не буде достатнім.
– Коли в нього скінчиться їжа, як довго він протримається, перш ніж померти? – спитав Тедді.
– Беручи до уваги його достатній запас води, він міг би протриматися три тижні. Це менше, ніж зазвичай буває під час голодувань протесту, але пам’ятайте, що він буде виснажений ще до початку.
Венкат підняв руку й заволодів їх увагою.
– Пам’ятайте, «Ірида» сідатиме некеровано; Марку, можливо, доведеться їхати до нього кілька днів. Гадаю, важкувато керувати марсоходом, коли ти буквально помираєш від голоду.
– Він правий, – підтвердив доктор Келлер. – не пізніше, як на четвертий день без їжі, він вже ледве могтиме стати на ноги, який вже там марсохід. До того ж, його розумові здібності різко погіршаться. Йому буде важко просто зберігати притомність.