Тому ми хочемо, щоб ти під’єднав дриль до електросистеми Дому напряму.
Йому потрібні 28,8 вольт і 9 ампер. Єдиний дріт, що може проводити такий струм – це дріт від зарядника марсоходів. Вони розраховані на 36 вольт, 10 ампер максимум. Оскільки у тебе їх два, ми не заперечуємо, якщо ти пристосуєш один з них до цієї потреби.
Ми вишлемо тобі вказівки, як зменшити напругу і включити в коло запобіжник, але я впевнений, що ти вже і так знаєш.
Я завтра гратимуся з високою напругою. Важко навіть уявити, що може піти не так!
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 193
Сьогодні спромігся не вбитися, хоч і працював з високою напругою. Втім, тут немає нічого приголомшливого. Я спочатку вимкнув живлення.
Я перетворив дріт від марсохода на лінію живлення дриля згідно з інструкцією. Підбирання правильної напруги звелося до включення достатньої кількості резисторів, яких в моєму наборі юного електротехніка повно.
Довелося самому робити дев’ятиамперний запобіжник. Просто ввіпхнув три трьохамперні паралельно. Дев’ять ампер ніяк не проскочать повз них, не спаливши усі три запобіжники за частку секунди.
Тоді я мусив під’єднати дриль. Робота дуже схожа на те, що я робив з «Пасфайндером». Витяг акумулятор і ввімкнув замість нього дріт, що вів від Дому. Але цього разу було значно легше.
«Пасфайндер» був завеликий, щоб пройти крізь шлюз, тож довелося перемикати дроти назовні. Ніколи не вовтузилися з електронікою в скафандрі? Така болячка. Довелося навіть скласти собі верстак з посадкового механізму АПМ, пам’ятаєте?
Отож, я легко проніс дриль крізь шлюз. Він лиш метр заввишки і має форму відбійного молотка. Ми брали проби ґрунту стоячи, як команда «Аполлону».
Крім того, на відміну від мого халтурного порпання в «Пасфайндері», тепер я мав точну схему дриля. Я витяг акумулятор і під’єднав дріт живлення куди треба. Тоді я виніс дриль з новим дротом назовні, з’єднав його з модифікованим зарядником марсохода і ввімкнув.
Запрацювало аж бігом! Дриль весело і завзято дзижчав. Якимось робом я зміг усе зробити правильно з першої спроби. Глибоко в душі я думав, що точно його спалю.
Ще й полудень не настав. Я подумав, чому б не накинутися на марсохід?
[10:07] Вотні: Закінчив модифікувати лінію живлення. Під’єднав її до дриля, працює чудово. Маю півдня вільних. Опишіть мені ту діромаху, яку ви хочете, щоб я вирізав.
[10:25] ЛРР: Раді це чути. Добре, що вже можна починати робити отвір. Про всяк випадок: ми говоримо про модифікацію марсохода №1, який ми назвали «причепом». Марсохід №2 (той, що ти облаштував для поїздки за «Пасфайндером») поки що чіпати не потрібно.
Тобі треба буде вирізати шматок даху, одразу за шлюзом у задній частині машини. Отвір повинен мати не менше 2,5 метра довжини і всі 2 метра ширини герметичної кабіни.
Перед тим, як починати різати, накресли розмітку на причепі й постав його в полі зору камери «Пасфайндера». Ми дамо тобі знати, чи правильно ти все зрозумів.
[10:43] Вотні: Гаразд. Зробіть знімок об 11:30, якщо я не напишу раніше.
Марсоходи зроблені так, щоб мати змогу зчіплятися й тягти одне одного. Таким чином можна врятувати своїх товаришів, якщо станеться якась чортівня. З тієї ж причини марсоходи можуть ділитися повітрям через трубки, якими їх треба з’єднати. Ця скромна можливість дозволить мені ділити атмосферу з причепом протягом моєї тривалої мандрівки.
Я вже давно поцупив акумулятор з причепа; він тепер ніяк не міг рухатися сам. Тож я причепив його до мого крутезно вдосконаленого марсохода і підтяг його ближче до «Пасфайндера».
Венкат сказав мені накреслити розмітку для вирізу, але не потурбувався пояснити як. В мене тут, знаєте, немає фломастерів для малювання надворі. Тож я роздер Мартінезове ліжко.
Наші ліжка – це, якщо розібратися, просто гамаки. Майже невагомі мотузочки, переплетені між собою так, щоб на них було зручно спати. Коли щось відправляють на Марс, боротьба іде за кожен грам.
Розчахнувши ліжко Мартінеза, я витяг звідти мотузку, а тоді приліпив стрічкою до корпуса марсохода по лінії, вздовж якої збирався різати. Звісно, клейка стрічка працює за умов, близьких до вакууму. Вона працює скрізь. Клейка стрічка – це магія, і люди повинні її обожнювати.
Тепер я розумію, що задумали в NASA. Ззаду марсохід має шлюз, який ми не будемо зачіпати. Отвір починатиметься трохи далі, та все одно місця для Великої Трійки залишиться з головою.
Гадки не маю, як вони планують ту Трійку живити двадцять чотири з половиною години на день та ще й мати енергію, щоб їхати. Закладаюся, що вони теж не знають. Але вони розумні, придумають що-небудь.