– Так точно, командир.
– Відстань 43 метри, швидкість 2,3 метра на секунду, – повідомляла Йогансен.
– Усі показники в нормі, – доповів Мартінез.
– Апарат трохи обертається, – сказала Йогансен. – Відносна швидкість 0,05 обертів на секунду.
– Поки менше 0,3, нічого страшного, – сказав Мартінез. – Система захоплення впорається з цим.
– Апарат повністю в межах досяжності вручну, – повідомив Бек.
– Прийнято, – сказала Льюїс.
– Відстань 22 метри, швидкість 2,3 метра на секунду, – сказала Йогансен. – Кут нормальний.
– Трохи його пригальмую, – сказав Мартінез і дав команду апарату.
– Швидкість 1,8… 1,3… – повідомляла Йогансен. – 0,9… зупинилася на 0,9 метра на секунду.
– Відстань? – спитав Мартінез.
– Дванадцять метрів, – відповіла Йогансен. – Швидкість тримається на 0,9 метра на секунду.
– Кут?
– Підходить.
– Тоді починаємо автоматичне захоплення, – сказав Мартінез. – Іди до татка.
Апарат помалу підлетів до порту стикування. Його стріла для захоплення, довгий трикутний металевий прут, увійшла в лійку порту, ковзнувши її стінкою. Щойно вона досягла затягувального механізму, автоматична система затиснула стрілу і потягла її всередину, одночасно повертаючи й вирівнюючи апарат відносно порту. Кілька разів почулася луна від гучного брязкання, після чого комп’ютер доповів про успішне захоплення.
– Стикування завершено, – сказав Мартінез.
– Тримається міцно, – сказала Йогансен.
– Беку, – сказала Льюїс. – Тобі виходити не доведеться.
– Зрозумів, командире, – сказав Бек. – Закриваю шлюз.
– Фоґелю, повертайся всередину, – наказала вона.
– Прийнято, командире, – відгукнувся він.
– Тиск у шлюзі сто відсотків, – доповів Бек. – Повертаюся всередину… Зайшов.
– Теж зайшов, – сказав Фоґель.
Льюїс натиснула кнопку:
– Г’юст… Цзюцюань, стикування з апаратом завершено. Без ускладнень.
З динаміків почувся голос Мітча.
– Радий чути, «Гермес». Повідомте про стан усіх припасів, коли перенесете їх на борт і оглянете.
– Зрозуміли, Цзюцюань, – сказала Льюїс.
Вона зняла навушники й повернулася до Мартінеза з Йогансен.
– Розвантажте апарат і поскладайте припаси. Я допоможу Беку і Фоґелю зняти скафандри.
Мартінез і Йогансен попливли проходом до порту стикування «А».
– Ну, – сказав він, – кого б ти з’їла першим?
Вона кинула на нього лютий погляд.
– Просто я думаю, що смакував би найбільше, – продовжував він, напруживши зігнуту руку. – Поглянь. Суцільні міцні м’язи.
– Це не смішно.
– Вирощений в екологічно чистому середовищі. Годований добірною кукурудзою.
Вона похитала головою і рвонула проходом вперед.
– Та чого ти? Я думав, тобі подобається мексиканська кухня!
– Я тебе не слухаю! – гукнула вона у відповідь.
РОЗДІЛ 20
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 376
Я нарешті завершив підготовку марсохода!
Найхитріша заковика була в тому, як підтримувати роботу життєзабезпечення. Решта просто потребувала роботи. Купи роботи.
Я не дуже ретельно вів журнал, тому ось вам короткий підсумок:
Спершу я закінчив свердлити отвори за допомогою вбивці «Пасфайндера». Тоді я повибивав зубилом мільярд проміжків між тими отворами. Гаразд, усього 759, але мені здалося, що мільярд.
Тоді я отримав одну велику дірку в причепі. Я підшліфував краї, щоб не були надто гострими.
Пам’ятаєте надувні намети? Я вирізав з одного дно, а решта матеріалу якраз мала потрібні розміри й форму. Я припасував його стрічкою для швів до внутрішнього боку причепа. Надувши його до нормального тиску, я знайшов і позаліплював кілька витоків, і тоді отримав велику гарну надувну кулю, що випиналася з причепа. Тепер внутрішнього об’єму з головою вистачало, щоб вмістити генератор кисню й регулятор атмосфери.
Одна заковика: я мусив причепити ЗВРА ззовні. Вигадливо названий «зовнішній вузол регулятора атмосфери» потрібен для охолодження і розділення повітря. Навіщо переводити купу енергії на замороження, якщо прямо за стіною холодно так, що аж не віриться?
Регулятор проганяє повітря через ЗВРА, дозволяючи Марсу охолодити його. Повітря виходить назовні через трубку, що проходить крізь хлипак у стіні Дому, і повертається всередину через іншу трубку, схожу на першу.
Пропустити трубки крізь матеріал намету було неважко. Я мав кілька запасних вирізів матеріалу з клапанами. Вони є нічим іншим, як шматками покриття для Дому десять на десять сантиметрів з хлипаком посередині. Звідки вони в мене? Подумайте, що сталося б, якби під час звичайної місії зламався хлипак регулятора. Уся місія собаці під хвіст. Простіше послати запасні частини.