Гаррі Вуд похитав головою.
— Тут усе вигадано, — хрипло сказав він. — Вигадана дружба, вигадана надія. Навіть спека вигадана. Вода випаровується, як на розпеченій плиті, а мені холодно. — Вуд цокотів зубами.
— Облиште, Вуд! — гримнув на нього Керн. — Ніхто ще не хотів так жити, як я! Ми повинні жити, чорт візьми! Повинні, хоча б уся Земля розпалася на мільйони шматків у термоядерному вибухові океанів… І нам нікуди було б повернутися!
Вуд звів на Керна запалені очі:
— Вижити? Вижити на цій планеті? Самим?
— Так! Самим! Раз дихати тут можна, то треба й вижити… хоча б нас навіки забули в цих бісових джунглях і не шукали сто років!..
— Ви марите, шефе, — сказав Вуд, угледівши неприродний блиск у Кернових очах.
— Ось наша перша оселя! — показав Керн на кам'яне склепіння. — Печера! Прекрасна первісна печера, нічим не гірша, ніж у наших предків на Землі. Хіба наш з вами мозок гірший, ніж у людей кам'яного віку?
— Мозок у нас, здається, такий самий… І обсяг мозку такий же…
— Та знань у нас більше, ніж у первісних мисливців!
— Навіщо нам ці знання, якщо ми самі станемо тут первісними мисливцями?
— Я не певен, що ми змогли б передати знання нашим нащадкам. Та мисливцями своїх внуків зробили б не гіршими, ніж були неандертальці, кроманьйонці чи австралійські аборигени. М'яса гадів, що напали на нас біля болота, вистачить, навіть коли розрядяться через рік акумулятори незрівнянного Джона і його розберуть на ножі й сокири.
— Ви говорите, шефе, про нащадків, начебто моя Мері з нами.
Керн криво посміхнувся:
— Ви спіймали мене. Я справді починаю марити.
— Цього разу ви марили, як ясновидець.
— Що ви маєте на увазі?
— Запасний планер, сер.
— Ага! Отож марите все-таки ви…
— Анітрохи. Не думайте, що Мері віддасть росіянам паливо на зворотний рейс і полетить з ними.
— Так ось навіщо вам запасний планер!
— Не планер, а Мері, що ним скористається. На «Просперіті» її утримував тільки обов'язок, сер. Якщо планер заніс нас сюди, то чому другий планер не дасть їй змогу віднайти нас?
— Цього я не знаю, — похмуро сказав Керн. — У мене інші погляди на людей і їхні почуття. Ми виживемо з вами, якщо не поб'ємося. А битися нам не можна тому, що поодинці не вижити. О'кей! Вважайте мене вождем нового племені венеріанських дикунів! Обіцяю вам найповнішу західну демократію. Ми обиратимемо мене кожні чотири роки.
— Шефе, я ціную, що ви намагаєтесь підбадьорити мене. Ви кращий, ніж я про вас думав.
— Мені байдуже, що ви про мене думали! Не підбадьорюю я вас, а переконую: треба вижити, дідько б його взяв! Цілий рік з нами буде Залізний Джон! А печеру ми знайдемо затишнішу, ніж ця.
Робот глибокодумно зреагував на останні слова:
— Затишок пропорціональний печері, помноженій на квадратний корінь з мінус одиниці.
– І тут уявна величина! — похмуро констатував Вуд. — А втім, тут ваша чортова машина має рацію.
— Вона завжди має рацію! І вона не сказала, що життя на Венері — уявна величина, — урочисто вигукнув Керн. — Дідько з ним, із затишком, комфортом і цивілізацією! Краще стати печерною людиною, ніж здохнути… І ми пристосуємось, хай без університетських знань, та пристосуємось, Вуд. Відтепер ви зватиметеся не Вуд, що означає на останній земній і першій венеріанській мові «дерево», ви зватиметеся Дрючок. А я вже не Керн, що означало «інструмент, який лишає при ударі позначку», а Удар. Отже: Дрючок і Удар! Непогано для перших старійшин племені. Дідько б його взяв, навіть непогано було б, якби спустилася ваша Мері. Мері Стрем… Ми назвали б її Стремено! Вождю племені будуть потрібні мисливці і воїни.
Кернові очі гарячково блистіли. Він схопився і став ляскати Залізного Джона по плечу.
— Заприсягаюсь пам'яттю Томаса, ти непоганий хлопець, Джоне! Цілий рік ти будеш рівноправним членом нашого племені, останнім залишком непотрібної тут цивілізації… поки не розрядишся. А потім… потім цивілізацією тут будуть Дрючок і. Удар!
Керн нервово зареготав і впав на кам'яну підлогу.
Вуд лежав нерухомо, він з нудьгою дивився на Керна, начебто хотів щось сказати йому.
Обох морозило.
А вони… хотіли вижити! Хотіли, не вірячи в людей…
Частина друга
ЗАКОН КОСМОСУ
Розділ перший
УДАР ДРЮЧКОМ
У темно-червоних заростях періщив дощ.