Выбрать главу

У маленькій стінній шафці лежали одежа й ті книжки, що вже не вміщалися ні на столі, ні під столом. Читаючи, Мартін призвичаївся робити виписки і наробив їх так багато, що нікуди було класти, тоді він протяг через кімнату кілька мотузків і вішав на них свої замітки, мов білизну. У такій тісноті пересуватися по кімнаті було нелегко. Не можна було відчинити двері, не прихиливши дверцят шафки, і навпаки. Перетнути кімнату по прямій у будь-якому напрямку було зовсім неможливо. Щоб пробратися від дверей до ліжка, доводилося робити хитрий зигзаг, і поночі Мартін неодмінно на щось натикався. Щасливо обминувши двері й шафку, він круто брав праворуч, щоб не зачепити кухні. Далі, щоб обійти ліжко, повертав ліворуч, але не занадто різко, бо можна наштовхнутися на ріг столу. Отже, треба було швидко крутнути й одразу вирівняти хід — тоді виходив на свого роду канал, одним берегом якого було ліжко, а другим — стіл. Коли єдиний у кімнаті стілець стояв на своєму звичайному місці біля столу, канал був несудноплавний. Коли ж стілець не використовували, він стояв на ліжку, хоч іноді Мартін і куховарив сидячи — поки закипить вода, встигав щось прочитати, а іноді, поки смажиться м'ясо, примудрявся і простудіювати який розділ. Куток, де він влаштував собі кухню, був такий малий, що, сидячи, Мартін легко діставав усе, що йому треба. Отож виявлялося, що куховарити навсидячки ще й зручніше, бо, стоячи, він часто сам собі заважав.

Мартін умів готувати багато поживних і дешевих страв, а його чудовий шлунок перетравлював усе. Звичайно він їв гороховий суп, картоплю і великі темні боби, приготовлені по-мексиканському. Рис, зварений так, як не зуміла б зварити жодна американська господиня, з'являвся у нього на столі принаймні раз на день. Замість масла Мартін їв з хлібом варену сушню, — це було набагато дешевше, ніж свіжі фрукти. Зрідка він дозволяв собі таку розкіш, як шматок яловичини або суп із кісток. Двічі на день він пив каву без молока; ввечері її заступав чай, але й кава, і чай були приготовлені артистично.

Мартінові доводилося бути ощадливим. Його відпочинок поглинув майже все, що він заробив у пральні, а ринок, куди він послав свої роботи, так далеко, що мали минути тижні до першого можливого виторгу. Він жив відлюдно, відвідуючи лише Рут і Гертруду, і за один день встигав стільки, скільки хтось інший робив би за три. Спав він знов по п'ять годин на добу, і тільки його залізне здоров'я давало йому змогу працювати день у день по дев'ятнадцять годин. Мартін не гаяв ані хвилини. На дзеркалі в нього висів список нових слів, і, голячись, одягаючись або зачісуючись, він повторював їх напам'ять. Такі самі списки висіли на стіні над гасницею, і він заучував їх, коли готував їжу або мив посуд. Списки ці весь час мінялися. Кожне незнайоме або малознайоме слово, що траплялося при читанні, він одразу ж виписував і, коли таких слів збиралося чимало, друкував їх і вивішував на стіні або на дзеркалі. Він навіть носив такі списки в кишені, заглядаючи в них принагідно на вулиці або в крамниці.

Мартін пішов ще далі. Читаючи твори визнаних письменників, він зазначав усі їхні досягнення, усі особливості їхнього стилю, викладу, їхніх поглядів, їхні порівняння й дотепи — словом, усе, що сприяло їхньому успіхові. І все це він виписував і вивчав. Він не збирався механічно наслідувати. Він тільки шукав загальні принципи літературної творчості. Мартін складав довгі списки примітних і ефектних прийомів, завважених у багатьох письменників, і, порівнюючи ці приклади, намагався вивести якісь загальніші засади, а відтак і виробити свої власні оригінальні прийоми, і застосовувати їх з тактом і мірою. Так само він занотував у списки влучні вислови живої мови, — то їдучі, як кислота, то палючі, як огонь, то яскраві, ніжні й соковиті, як оази в безплідній пустелі буденного слова. І скрізь він шукав внутрішніх принципів. Щоб навчитися чогось самому, він хотів знати, як це роблять інші. Йому мало було тільки споглядати образ краси. У своїй тісній лабораторії-спальні, де кухонний чад мішався з галасом Маріїних дітлахів, що зчиняли за стіною чистий шарварок, він розтинав красу й вивчав її анатомію, і все ближче був до того, щоб уміти її творити.