Ліда підвелася, мовила вперто:
— Піду до нього. Не зупиняй.
…Платон сидів на підлозі. Тлумачний словник іноземних слів розгорнутий на літері «В». Вії опущені: читає. Босий! От же чудний! Штани і футболка його не дратують. Чому про взуття чути не хоче?
Ліда вклякла на порозі, подивилася на брата. Змарнів? Ніби ні. Блідий, звичайно. Сказати Ангеліні, щоб кімнату провітрила. «Красунчик!» — згадала слова повії. О так! Вийшов би на вулицю — дівчата попадали б. Високий, стрункий, тіло майже ідеальне, а все — Іветта. Змалечку привчила сина до зарядки і тренажерів, сама робила йому масаж, силоміць — під душ. Який же гарний! Чорне волосся, бліда шкіра, правильні риси обличчя, сині очі. Шляхетніше не буває. От, приміром, у Ліди теж довге чорне волосся і сині очі. Та хіба їх можна порівняти? Ліда — звичайна. Мабуть, у тата. Платон — неймовірний. І такий же красивий, як мама. Ну і кого поряд із ним поставиш?
— Привіт, Тохо! — Ліда мало не розридалася. Та хіба можна? Мати раз і назавжди заборонила виказувати при Платонові сильні емоції.
Платон відволікся від книжки, подивився на сестру.
— Лідо… Ти знаєш таке слово «віварій»?
— Ні…
— Хочеш знати?
— Так.
Платон відклав словник, уважно подивився на сестру.
— Літера «В»! Віварій. Від латинського «віваріум». «Вівус» значить, «живий». Віварій — приміщення для утримання піддослідних тварин. Чи призначених для демонстрації. Дуже просто. Так?
— Так. — Вона ще думала про інше.
— Ми живемо у віварії? — Почула голос брата.
— Що? — Похолола. — Ти… Ти не так зрозумів…
— Як треба розуміти?
— Чекай… Давай я тобі розкажу…
— Де дівся твій живіт? Ти розповісти обіцяла минулого разу, а потім зникла…
— Ти скучав?
— Так, але не дуже, — відповів спокійно. — Я розмовляв із тобою, коли спав.
— Як це? Я… снилася тобі? Приходила вві сні?
— Ні. Уві сні приходить тато і кінь. Пам'ятаєш того коня?
— Так. А я?.. Хіба не разом із тим конем? І татом?
— Ні, — відповів Платон серйозно. — Я розмовляю з тобою, коли вдаю, що сплю.
— Що? — Здавалося, цей день ніколи не вичерпає приголомшливих новин. — А нащо ти вдаєш, що спиш?
— Ми всі живемо у віварії, Лідо, — спокійно сказав Платон і згорнув словник.
Розмову закінчено. Коли брат припиняв спілкування і заглиблювався у власний світ, Іветта категорично забороняла турбувати його. Та сьогодні був особливий день.
— Ти… Ти вивчаєш нове слово? — Лідин голос затремтів. Вона хотіла спитати про інше. Як у святого, як у блаженного, що розмовляє з Богом. Про те, що мав на увазі Платон, коли сказав: «Ми всі живемо у віварії»… Хто це — всі? Мама, Ангеліна і вони з Платоном? Чи взагалі — всі…
Платон уже відклав книжку.
— Ні, — відповів. — Я не вивчаю нове слово. Я ще не розібрався з цим…
Стас спочатку не повірив. Скривився презирливо.
— І куди твоя матінка поїхала наречену шукати? У психушку?
— Навіщо ти так, Стасику? — образилася Ліда. — Ти нічого не знаєш про мого брата. Ти бачив його лише раз чотири роки тому. Платон… виріс. Став таким…
— Надзвичайним?
— Це не смішно. Припинімо. Дарма я розповіла…
— Значить, до матінки ходила? — врешті второпав Дезінфікатор.
Ліда насторожилася.
— Я не хотіла… Так вийшло. Ти сам наполягав… Її не було. Вона шукає дівчину… Для Платона.
— Лідо! Ти жартуєш?
Подивився на дружину. Ні. Які жарти? На очах сльози, зблідла. Насупився. Так ось за що грошики… «А мені що?! — подумав. — Я ж не збираюся того Платона всиновлювати і зад йому підтирати. Хай що хоче, те й робить. Ліду шкода. Буде тепер перейматися».
— Ну досить, досить… Усе добре. У матінки твоєї нічого не вийде. Забудь.
— Я спробую…
Стас заглянув Ліді в очі:
— Відволічемося? Хочеш?
— Так, — насторожено. — Тільки зараз… навряд чи вийде.
— Вийде, Лідо. Повір!
Із усмішкою всадовив її на диван, відкрив кейс, витяг диск.
— Що це? — запитала здивовано.
— Сюрприз!
Уставив диск у DVD-програвач домашнього кінотеатру з екраном на півстіни. Підсів до Ліди, обійняв. Умикнув.
— «Дискавері»? — спробувала вгадати наївна Ліда.
На екрані виникла повногруда гола білявка і без увертюр хижо вхопила за груди так само голу й таку ж гидку брюнетку. Кімната наповнилася тваринним стогоном… Стас збуджено заіржав. Ухопив Ліду за груди: дикий нічний секс після тієї пригоди не забувся, вимагав розвитку!
— Німецьке порно… — тільки і прохрипів. — Роби з нами, роби як ми, роби краще за нас! Що? Зробимо їх, Лідо?! Е, дівчинко! Чому твої ручки скучають… Я весь твій…