Мессуа не скаржилася, але Мауглі, поглянувши на її рани, заскреготав зубами.
Вони за це заплатять! Чиїх рук це діло?
— Це діло всього села. Мене вважають багатієм, бо у мене багато худоби. А ми з нею чаклуни, бо пригріли тебе.
— Не розумію. Хай розкаже Мессуа.
— Я вигодувала тебе молоком, Натху, пам'ятаєш? — несміло спитала Мессуа.— Адже ти мій синок, якого викрав тигр, але я любила тебе завжди і не забула. А вони кричать, що я — мати перевертня і тому повинна вмерти.
— А що таке перевертень? — спитав Мауглі.— Смерть я уже бачив.
Чоловік похмуро зиркнув на нього спідлоба, а Мессуа всміхнулася спраглими вустами.
— Бачиш? — сказала вона чоловікові.— Я знала, я казала тобі! Який він чаклун? Він просто мій син, мій дорогий хлопчик!
— Син чи чаклун — яка різниця? — буркнув чоловік.— Вважай, що ми вже мертві.
— Он там — стежка в Джунглі,— показав на вікно Мауглі.— Руки і ноги у вас розв'язані. Тікайте.
— Ми не знаємо Джунглів, синку, так, як ти їх знаєш,— почала Мессуа.— Нам не втекти далеко.
— А люди поженуться за нами і знову приведуть сюди,— додав чоловік.
— Гм! — Мауглі замислено водив кінчиком ножа по долоні.— Досі я не бажав зла нікому з мешканців села. Вони не переслідуватимуть вас. Іще трохи — і їм буде про що клопотатися. Ага! — він прислухався до крику і біганини за дверима.— Балдео вже тут!
— Його послали вранці вбити тебе,— схвильовано мовила жінка.— Хіба ти його не зустрів?
— Я... ми зустрічали його. Йому є про що погомоніти. А за цей час можна встигнути багато. Та спочатку довідаємося, чого вони хочуть. Подумайте гарненько, куди вам краще втекти, і скажете мені, коли я повернуся.
Він стрибнув у вікно і покрадьки дістався дерева, де зібралася галаслива юрба.
Балдео кашляв і стогнав, лежачи на землі. А решта обступила його і розпитувала. Волосся в старого мисливця розкуйовдилося, руки й ноги були подряпані, він ледве язиком володав, але чудово розумів значущість своєї ролі. Він попрохав води, потім почав робити темні й заплутані натяки про перевертнів, відьомський шабаш, злі чари і таке інше, всім цим збуджуючи цікавість присутніх.
— Так! — сказав собі Мауглі.— Знову дурні балачки. Люди таки кревні брати мавп. Спочатку він буде полоскати горлянку водою, потім запалить, а тоді почне патякати. Ну й дурні! Поки він тут править теревені, Мессуа, звісно, ніхто не стерегтиме.
Він стрепенувся і нечутно прослизнув до хати. Тільки зібрався стрибнути в вікно, аж тут хтось лизнув йому ногу.
— Мати,— зрадів хлопець, упізнавши Вовчицю,— що ти тут робиш?
Я почула спів моїх дітей у Джунглях і подалася за тим, кого люблю більше за всіх. Жабенятко, я хочу бачити жінку, яка годувала тебе молоком,— сказала Мати Вовчиця, вся мокра від роси.
— Її зв'язали і хотіли вбити. Я розрізав пута, і вона з чоловіком піде Джунглями.
— Я проводжатиму її. Я стара, але ще не беззуба.— І вона стала на задні лапи і заглянула у вікно до хати. Потім нечутно стала на рівні і зітхнула: — Я годувала тебе своїм молоком, але Багіра каже правду: людина зрештою повертається знову до людей.
— Може, й так,— похмуро зауважив Мауглі.— Та тільки зараз мені не до того. Зачекай тут, але на очі жінці не показуйся.
— Ти ніколи мене не боявся,— втішено крутнула хвостом Мати Вовчиця і зникла в високій траві.
Мауглі стрибнув у вікно і весело сказав:
— Ну, як ви тут? Балдео править теревені, а всі розвісили вуха. Але тільки він скінчить, натовп неодмінно посуне сюди з Червоною Квіткою і вони спалять вас! То як? Що ви надумали?
— Ми порадилися вдвох,— сказала Мессуа.— До Канхівари тридцять миль звідси. Якщо дістанемося туди сьогодні, будемо живі, а ні — то загинемо.
— Ви лишитеся живі. Жодна душа сьогодні не вийде за ворота. Але що він робить?
Чоловік Мессуа, стоячи рачки, копав землю в кутку.
Там у нього сховані гроші,— пояснила жінка.— Більше ми нічого не можемо взяти з собою.
Ага! Це ті кружальця, що переходять із рук в руки, але не теплішають. Хіба вони на щось згодяться в іншому місці?
Чоловік Мессуа сердито озирнувся.
— Який він перевертень? Він просто придурок! На ці гроші я можу купити коняку. Нас так побили, що ми не втечемо далеко, а за годину за нами кинеться все село.
— Кажу вам, не кинуться! Я цього не дозволю. Але кінь — це добре, бо Мессуа зовсім знесилена.
Чоловік ретельно сховав у пояс всі гроші. Мауглі допоміг жінці вибратися назовні, і прохолодне нічне повітря трохи збадьорило її. Але темні Джунглі під зоряним небом були таємничі і страшні.