І у Віки, і журналісткою в газеті, і… Гаразд, краще тобі й не знати. Міряй, ну ж бо! – Вона урочисто струснула довгою сукнею з чорного злежаного шовку. – Це тобі, я в нього не влізу. А ось іще і черевички до нього. Прикольні, правда?
Марійка заціпеніло витріщилася на сукню й поворушила обімлілими губами.
– Але воно не підходить, – трагічно заявила вона.
– Це чому? – здивувалася Чуб.
– Воно без турнюра!
– Без чьо?
– Турнюр – це така велика дупа! – як могла, пояснила їй та. – Тканина збиралася в складки, і ззаду було підвищення. А цю сукню носили на початку століття.
– Але мені сказали: воно дореволюційне! – захистила своє придбання Чуб.
– А що, до революції мода, по-твоєму, жодного разу не мінялась? – розлютилася майбутня історичка. – І туфлі в 1880-му носили інші – не з круглими носами, а з витягнутими!
– А у мене ще ось що є, – занервувалася Дарина.
Вона догідливо розгорнула нову ганчірку, і перед Марійкою з’явився чорний балахон.
– Костюм черниці. І до нього ще шапочка! – похвалилася Землепотрясна. – Чи черниці теж за модою стежили?
– Черниці не стежили, – спохмурніла Марійка ще більше. – Тільки як черниця до художника прийде? Я все продумала! Я думала, що одна з нас прийде замовляти свій портрет, а друга принесе капелюшкову картонку від модистки. Картонка ж є… А Васнецов жив у Києві з дружиною, вона могла замовити капелюшок.
– Черниця з капелюшковою картонкою здається мені непереконливою! – занепокоїлася Дарина.
– Багата замовниця без турнюра – теж! – відрізала Марійка. – А тим більше без капелюшка. Без капелюшків тоді ходили тільки повії!
– Є шалик, – виправдалася добувачка, вивуджуючи з пакета чорну шаль із нитяних мережив. – Він із твоєю сукнею на манекені висів… І взагалі, – розсердилася вона, – іншого жіночого одягу в музеї однаково не було! Тільки попівські ряси та чоловічі костюми. Врешті-решт, можемо нікуди й не йти. Не дуже треба!
– Гаразд…
Марійка гордовито надула щоки. Демонстративно витягнувши шнурок із кросівки, повісила на нього священний ключ від булгаковського будинку, а шнур – на шию. Потім відійшла від Дарини на два кроки і, похмуро оглянувши землепотрясну подругу з голови до п’ят, прорекла з незаперечним професорським виглядом:
– Затям! А краще – запиши. Не говори «хріново» – говори «кепсько». Не говори «прикол» – говори «пасаж». Не говори «типу» – говори «ніби», «на кшталт» або «чисто як у нього». І ні в якому разі не говори «вау» і «землепотрясно» – тільки «Господи, прости нас грішних!».
– А якщо «вау» в хорошому сенсі? – серйозно уточнила Чуб.
– Тоді: «Господи, спасибі тобі!»
– О’кей.
– Не «о’кей», а «цілком з вами згодна».
– Ясно, – нетерпляче закивала згодна. – А в проміжках що говорити?
– Скажи Віктору Михайловичу Васнецову, – почала придумувати на ходу студентка історичного, що ти з жіночого Флорівського монастиря на Подолі.
– Черниця?
– Ні, краще послушниця.
– А яка різниця?
– Черниця вже прийняла постриг, – терпляче роз’яснила їй Ковальова. – А послушниця може піти в будь-який час… Скажи, що в тебе змалечку дар до малювання, і твоя заповітна мрія – стіни в Божому храмі розписувати. Але мати-настоятелька тебе на цю справу не благословляє і такого послушенства не дає. Вважає, що це гординя і не жіноча справа. Ось ти і хочеш монастир покинути, і прийшла благати його, щоб він порекомендував тебе в рисувальну школу Миколи Мурашка.
– Вау! – захоплено захитала косами Чуб.
Марійка оцінююче примружила праве око, приміряючи подругу до щойно придуманої нею пуританської історії.
– Перехрестися, – з сумнівом попросила вона.
– Хреститись я вмію, в мене мама до церкви ходить! – Дарина гордо продемонструвала набуту навичку.
– Синяк – нічо… Скажеш: мати-настоятелька у гнів увійшла, тому що ти перечити їй наважилась, і вирекла, мовляв, будь-який людський дар – Божий, і погибель його Богові не угодна. Віктор Михайлович має тебе зрозуміти! Він сам збирався священиком стати, але кинув семінарію на останньому курсі та вступив до Академії мистецтв.
– Та ну?!
– Не «та ну», а «невже». Косметику змити!
– Ясний перець… – зітхнула Чуб.
– Не «ясний перець», а «цілком з вами згодна», в крайньому разі – «само собою зрозуміло». Сережку з носа геть! Нігті обстригти!