- Все нормально. І за пацана не переживай. Спрацюємося.
- Дякую тобі за все.
- Та немає за що.
Тиждень, як і життя пролетів непомітно. І знову п’ятниця. Втома відчувалася і я з мрією подумала про відпустку. Про те, що от візьму спланую і проведу її з користю. Прямо надихнулася моїми рішучими планами. Прийшли навіть думки почати вивчати італійську мову. Тут як кажуть, головне не час, головне зусилля. Приблизна в такому райдужному настрої я і вийшла до Луки, який чекав мене під роботою. Лука стояв притулившись до автомобіля і з милою хлопчачою усмішкою зустрічав мене. В джинсах і футболці він виглядав молодшим, з сонячними очками на лобі – хвацько, а ще я вперше його бачила чисто голеним, певний інтерес до цього в мені проснувся.
- Привіт! - посміхнулася я.
- Привіт! - відповів він жадібно розглядаючи мене. Якимось плавним рухом наблизився до мене положивши руку мені на шию притяг до себе і поцілував, відразу ж відійшовши в сторону і відкрив переді мною двері. Все ще ошелешена таким негаданим поцілунком я сіла в машину.
- Вибач, я про це мріяв. - покосившись на мене відказав він.
- Мрія то в цілому класна. - розсміялася я, чим зняла напруження, яке виникло між нами від миті зустріч.
- То не сердишся за поцілунок?
- Ні, але ти зміг мене здивувати.
- Чому ти не чекала, що мені захочеться тебе поцілувати?
- Десь в кінці зустрічі ти проводжаєш мене до під’їзду і на прощанні цілуєш.
- Йосип драний я здається зіпсував так класно тобою продуманий план. - з нервовими веселощами виговорив він.
- Та якесь наслання просто. - в тон йому жартівливо відповіла я.- Тепер мене переслідує п’янка свіжість мандаринки, грейпфрута і ще здається аромат кедра. Мою уяву полонив ти такий харизматичний та динамічний, а поцілунок з присмаком ментолу хочеться повторити. - я бачила як він міцніше затис кермо в руках і різко з’їхав на обочину, зупинив машину. Потягнувся до мене його гарячі руки лягли на моє лице. Я на хвилину задихнулася коли його вимогливі губи геть не ніжно накинулися на мої, коли він пропхав свій язик мені в рот і по господарські почав там хазяйнувати не забуваючи попутно ловити мої губи своїми нетерплячими губами. Я застогнала прямо йому в рот, він сіпнувся та я включилася в цю гру вустами. Наші губи знову зчепилися, гралися , доганяли один одного, дражнили. Я зловила його стогін, що десь всередині мене пройшовся гарячою лінією. І тільки рев клаксону повернув нас до реальності. Обоє відсунулися один від одного і продовжували важко дихати приголомшено дивилися один на одного. В себе все ніяк не виходило прийти моє серце гулко калатало, губи пекли, а почуття перебували в хаосі.
- О, чорт. - виштовхав слова з горла Лука. Ми сиділи мовчки, я все ще намагалася повернути себе в оцю таку реальність, а Лука судячи по судорожному диханню відновити свій спокій. - Зараз в мене перестануть труситися руки і трохи ..ммм…заспокоїться організм і ми поїдемо. - чітко уявивши, що у нього там має заспокоїтися я дико розсміялася.
- Їй бо, як діти.
- Так, оце мене змело. - потер він руками лице, потім підняв голову і заглянув мені в очі, я навіть здогадуюсь, що він міг там побачити затуманений погляд з відблисками дня, що проходив, бо такий же погляд я бачила у нього. Він облизав свої губи, я ж опустила очі додолу, розуміючи, що від такої картинки ще не скоро позбавлюсь. - Так, концерт. - проговорив він, ще раз важко видихнув і завів машину.
- А ти шанувальник даного стилю? – проявила я цікавість, бо мовчання було ще занадто тягучим, в ньому ховалися ще свіжі спогади поцілунку.
- Ні, якщо вже зовсім чесно я просто більше не придумав куди тебе можна зводити, а так як мені завжди було цікаво, що виконують в такому стилі, от я і…- з милою посмішкою зізнався він і я посміхнулася на його слова.
- Ну, що ж тоді йдемо слухати музику в стилі фьюжн-фанк-регі.
- Але, якщо буде геть нестерпно, то ми підемо. - з самим серйозним виразом обличчя, повернувшись до мене відказав він. Здається у когось тут гарний настрій. Здається я вперше бачу Луку в гарному настрою. Тому дорогою до клубу і розмовами про погоду і політичну ситуацію в країні я його розглядала. Виявляється коли він посміхається і не хмуриться, то він просто навіть нічого так. Та, кого я обманюю, він привабливий і з ним просто хочеться бути, коли він не побивається через віроломну дружину.
- Я замовив столик. І взагалі зрозумів, що давно не був на концерті.
- Ну, я на концерти ходжу, от як тільки зрозуміла, що життя така коротка річ так відразу відкрила собі і світ хорошої музики і світ хорошого кіно і світ хорошої книжки. Але цей стиль я певно пропустила. - Лука посміхався, його живий погляд з ледь хтивим блиском не відпускав. В залі було досить шумно, тому він присунувся до мене якомога ближче і розмова виглядала, як інтимний шепіт, його голос був м’який і ніжний від чого час від часу по моїй шкірі пробігав табун мурах.
Як не дивно час ми провели класно. Музика не була така жахлива, як залякував Лука. Лука був милий, уважний і багато сміявся. Таким я його ще не бачила. Він мене увесь час дивував і це було приємно. Мій погляд час від часу повертався на його губи. Я бачила, як тремтіли його губи перед тим, як розтягнутися в посмішці і це було так мило і хвилююче. Після концерту Лука відвіз мене додому. І я засинала з посмішкою на губах, непристойно класним настроєм і думками про Луку.
Проснулася з відчуттям суботи і того, що треба прибрати квартиру, приготувати їжу, бо домовленість залишилася в силі і мав прийти Святослав, а потім зайнятися плануванням наступного робочого тижня. І то шо він мене не порадує було вже зрозуміло. Ну, й грець з ним. Підхопилася і зайнялася прибирання, пранням, біганням в магазин за продуктами, усім тим, чим ми жінки так «любимо» займатися на вихідні. Я справилася до обіду, навіть встигла доварити борщ, запекти м'ясо і засунути простесенький пиріг в духовку, коли пролунав дзвінок в двері. Святослав прийшов хвилина у хвилину.
- Доброго дня! - чинно привітався він. Светрик той же, джинси, сумка, а от таких сумних кругів під очима вже немає. Прогрес.
- Привіт! Мий руки пішли обідати. - Святослав заніс сумку в кімнату і пішов мити руки. А я насипала і йому і собі борщ, покосилася на свою миску, та я вже скоро в одяг свій перестану влазити.
- Розповідай, як пройшов твій робочий день.
- Здається, нормально. Денис Олексійович сказав, що бере мене на роботу.
- А як сама робота? Ще хвилюєшся, що не справишся, чи все нормально?
- Запитайте мене про це через тиждень. - пробурчав він.
- Домовилися.
- А чим це пахне? - повів він носом.
- Чорт! Пиріг! - кинулася я рятувати свою випічку, руку звісно обпекла, зашипіла змією кинула деко на стіл, засунула руку під холодну воду. Підняла голову, від тіні Святослав стояв біля мене з трошки наляканою фізіономією.
- Що зробили? Ви що зробили?
- Ей, не лякайся. Все добре. Трохи руку обпекла всього то. Зараз он пиріг дістану і будемо чай пити. Пиріг може і на красавчик, але має бути їстівний.
- У вас є чим руку помастити, - косився він на почервонілий слід на руці. - Чи сходити купити щось?
- Є все. - зітхнула я від такої несподіваної опіки і пішла за спреєм, як на мене то і так би пройшло, але ж ні сидить переживає.
До вечора дожили ми спокійно. Я займалася своєю роботою, Святослав лабораторними. В домі панувала ідилія, до настирного дзвінка в двері. З відчуттям і кого то ще принесло пішла відкривати. Тільки відкрила двері, як на руки мені майже впав Міх, як торт просочений алкоголем. Зловила, підтягнула і приперла до стінки.
- Ого, а що це ти такий навалений? - пробурмотіла я.
- Пив. - зробив він спробу розвести руками, наче то і так було незрозуміло, що пив, а не садівництвом займався.
- Ясно, як божий день. А з якого приводу ти такий знеможений в ноль?
- Че…- облизав він губи, - через тебе. - виговорив і навіть ткнув в мене пальцем.
- Дарина Олександрівна? - запитливо почулося з боку.
- Все нормально. - кивнула Святославу я.