- Що? Але…Я…- в трубці почулося тяжке зітхання. - Ти важлива для мене…Я боюсь…Що стану не цікавим…Що тобі це все набридне…Не хочу нудіти…
- Слухай, взагалі то відносини мали б приносити задоволення. - розсміялася я. - Тобі б трішки не завадило б розслабитися. Перестань намагатися усе тримати під контролем. Якщо мова йде про відносини, то тут просто потрібен час. І мені принаймні дуже цікаво дізнаватися про тебе, спостерігати за тобою, відкривати в тобі щось нове, проводити час з тобою.
- Почуваюсь при…
- Лука, - спинила я його. - Якщо зараз йде мова про наші стосунки, то все нормально. Просто розслабся і отримуй задоволення. Ми щось почали з Вадима, а закінчили вічною проблемою стосунків між людьми. Давай так, все що було зроблено, вже в минулому і не підлягає змінам, але в твоїх силах сьогодення, його ти якраз можеш змінити. Ти не зможеш відмотати історію назад і щось в ній змінити. Тому, приймай те, що є зараз і давай краще подумаємо, як теперішнє змінити, зараз майбутнього. І для початку я тебе дуже прошу, знайти час. Вадим твоя сім’я, шукай можливості проводити з ним більше часу. Я не кажу, що це буде легко. Але ти доросла, сильна, розумна людина і в твоїх силах все змінити. Для цього всього не багато потрібно, бажання і терпіння. - почувся якийсь шум.
- Дарин, у мене тут халепа проснулася. Я маю йти. Я потім тебе наберу?
- Добре. - відпустила я хлопця. Положила телефон і пішла подивилася, як там Міх. Той спав, скрутившись клубочком, бо скинув плед. Підняла плед і знову накрила, Міх був холодний, завозився зариваючись в плед, але виглядав таким милим. М-да, не приходячи до тями він взагалі виглядає просто ясочкою. Чогось відразу згадався анекдот, що чоловіки, як миші, якщо так подивитися то гарненька, зворушлива звірина, а як в домі заведеться то відразу хочеться отруїти. Дістала ще одного пледа, взяла ноутбука і залізла на ліжко поряд Міха, його сопіння працювати мені не заважало. До вечора я провела час за роботою, а Міх спав, проснувся раз дала йому води і сорбент, ковтнув в’яло щось пробурмотівши. Більш менш він проснувся поближче до 11 ночі. Різко підірвався з ліжка, відразу вхопився за голову і протяжно застогнав, покосилася на нього, притримуючи ноутбука. Ще мить мозок Міха явно перетравлював обстановку.
- Дарин…- його голос нагадував звук наждаку по склу. - Що я тут? Бляха, сервер на глушняк потух. - вистраждав він фразу і трагічно опустив голову на ліжко.
- Вітаю тебе в пеклі милий друже. - жаліючи його говорила я шепотом. - Почуваєшся так, як виглядаєш?
- Повні вили.
- Ладно, бери свій організм з сумними думками тверезості і тягни його у ванну. Я спробую щось легеньке приготувати тобі і як справжнє золотце дам тобі чарівну таблетку. Червону чи синю? Що вибереш болісну правду реальності, чи блаженна невідомість?
- Може відразу доб’єш? - з надією в очах подивився він на мене.
- Вражай мене і далі своєю тупістю. Кому це я легку смерть обіцяла? - Міх протяжно застогнав. - Давай милий, школьгай з очей моїх.
- Бляха! - мозок Міха, ще таки був нездатний видавати більш осмислені відповіді. Встала, положила ноутбук на стіл, простягла руку страждальцю, допомогла тому піднятися, провела до ванної.
- Постарайся не вбитися. Не хочу ще півночі позбавлятися твого трупа.
- Мегера. - вивернувся він і заглянув мені в очі.
- Бачу тобі стає краще. - з незворушною міною злегка підняла брову показуючи, що таки геть до ванни хлопак. Щось бурмотів, але у ванну зайшов. - І Міх не спокушай мене, а то бажання засунути тебе під холодну воду у мене є.
- Стерво.
- О, ти такий милий…- добавила я патоки в голос.
- Чорт, я так багато накосячив? - з трохи жахом перепитав він.
- Пропонував з тобою переспати, в трохи збоченій формі, влаштувати групнячок, обмацав з ніг до голови, ліз цілуватися до мого студента, чим наніс останньому моральну травму на все життя.
- Бляха. - з почуттям виговорив він.
- Ще ти пропонував тебе зв’язати і відлупити. - розважалася я далі, спостерігаючи як фарби життя збігають з його лиця.
- ЩО?!
- Ну, знаєш з порнухою ти все таки зав’язуй, а то від твоїх стонів: «Візьми мене грубо.», мої сусіди нервово курили і валер’янку пили. Далі ти пропонував надати трішки гостроти і хотів, щоб тобі зв’язали член. - Міх вже тримався за двері і дивився на мене шаленими очима.
- Такого ж не було. Правда? - але його нижня губа ледь помітно тремтіла.
- Не було. - зглянулася я на нього. - Але ще раз так вжрешся, то я тобі такий БДСМ влаштую, мало не покажешся.
- Ну, ти…ти..
- Гайда в душ, а то пахне від тебе, як від…
- Без порівнянь. - злякано спинив він мене і закрив двері.
- Це ж треба вразливий який, а тему ж то можна розвивати, уява в мене гарно працює, а головне перепон не має. Ладно, щось же приготувати треба. Кефір я вдало взяла на млинчики. Ще кашка зварю і буду чемпіоном.
Поки з ванної виповз мій душевний друг, кашу з кефіром на стіл я йому поставила, собі зробила бутерброда і неспішно попивала чай.
- Живий? - провела я поглядом по його мокрому волоссю, нещасній фізіономій, голому торсі, і штанам.
- Так, але заздрю мертвим.
- Ну, мій хороший, рейвах в організмі вляжеться в буде все як завжди.
- Ти тільки не шаруди на мене, а то і так гаплик.
- Не буду.
- Що я так хапнув? - тримався він за голову.
- Тяжко сказати. Спочатку кефір і їжа, а потім я тобі дам чарівну пігулочку.
- А може відразу?
- Не наражайся на перо поета.
- Пера, не треба. І так рве дах.
- Їж кашку. Мучити більше не буду. - з сумом поглянув на мене і почав ялозити ложкою по мисці.
- Як Вадим? - запитав він, аби відтягнути задоволення від поїдання каші.
- Був п’яний як ніч. До тями ще не прийшов. - коротко відчиталася я.
- Він щось дійсно сприйняв все, як кінець світу. І до брата клеймс у нього зашкалює.
- Я тебе почула.
- І який у нього пунктик з приводу того, що ти забудеш про його існування і його брат зіпсує всі ваші прекрасні стосунки. Він що в тебе закоханий?
- Ти правда хочеш про це чути?
- Ні! - він навіть заперечливо руки підняв. - То вже буде занадто багато інформації. Тим більше, що з молодими, привабливими і юними чоловіками ти не спиш, але вони чомусь часто опиняються в тебе вдома.
- Твої інсинуації безпідставні.
- Я так і подумав. А що за хлопчик тут був?
- Студент.
- Ти мене вбиваєш. - простогнав він.
- Все мине. Давай герой, пішли спати. Завтра життя буде здаватися на багато кращим.
- Обіцяєш?
- Звісно. Поки ти живий, дихаєш, ходиш, маєш сил піднятися з ліжка то кожен день буде чудовий.
- Безпрограшна філософія.
- Так, завтра буде день і проблеми завтрашнього дня будемо вирішувати по мірі їх настання.
- Мені так зле…- жалібно простогнав він. - Можна я з тобою полежу? - його волосся сторчало в дикому хаосі, в очах хлюпалася всесвітня туга, обличчя було такого стильного зеленуватого кольору та й взагалі він весь так дрібно вібрував, що було шкода на нього дивитися. Пропустила його вперед. Зі стоном опустився на ліжко і скрутився в позу зародка. Переодяглася в піжаму, лягла поряд нього, тільки накрилася своєю ковдрою. Після сумбурно проведеного дня, сон не йшов, в голові вертілася купа думок інформації було багато останнім часом і вона нав’язливо прокручувалася, комбінувалася і прогнозувалася , а поряд тихо сопів Міх.
- Я теж боюсь, що все зміниться. - стиха пробурмотів Міх. Я від несподіванки здригнулася . - Ти змінилася з появою твого Луки. І я побоююсь, що наші хороші деньки закінчаться. - я повернулася до Міха і обійняла його.
- Міх я не обіцяю, що все буде так, як було. Життя не стоїть на місці рано чи пізно відбуваються зміни і це не завжди погано. То чому ти чекаєш, що все відразу буде зовсім погано? В тебе все взагалі попереду, і зустріч дівчини твоєї мрії, і закоханість і створення сім’ї, народження дитини. Розумієш скільки ще хвилюючих моментів попереду. - стиха проговорила я. - А з приводу мене, може я і змінююсь, але ти мій друг, а у мене друзів не так і багато і я дорожу нашою дружбою. Будь спокійний я з тобою. Так легко ти мене не позбавишся.