-Ти такий гарячий..- прошепотіла я, коли стіл несподівано боляче вп’явся мені в спину і несподіваний біль трохи остудив голову, що ми все ж на кухні. Я потягнула його за собою, спотикаючись він пішов слідом. З залишками одягу ми поспішливо позбавлялися, натикаючись на руки один одного і звісно заважаючи. Стягуючи сорочку з його пліч я не могла їх не огладити, пройтися руками по його грудях, боках. Лука тряхнув головою, притяг до себе і з неймовірною ніжністю почав цілувати мої вилиці, підборіддя, шию, опускаючись з поцілунками все нижче і нижче. Тепер уже я жалібно схлипнула, гостро реагуючи на будь який його рух. В тому, що він робив не було нічого незвичайного такі ж поцілунки і дотики вже колись були, але у виконанні Луки це було одурманливо. Божевільним круговертям зайшлись відчуття. Мої руки блукали по тілу Луки, а його ласки ставали все гарячі, змушуючи час від часу стогнати від задоволення. З поцілунками він повернувся до губ, гладив їх язиком посмоктував, легенько кусав. І цілував і цілував немовби не міг заспокоїтися і насититися. Я ніколи в житті скільки не цілувалася, раніше не любила, тепер упивалася смаком, запахом, відчуттям м’якості його губ і силою його зворотного бажання.
Я покосилася на телефон, пізній вечір, ну кому ж так не терпиться? Усміхнена фото Тараса, відповіла.
- Не кажи, що небо впало?
- На місці. - почула я його глухий голос. - Ти дома? Можна я до тебе зараз прийду?
- Заходь. - придавала я своє бажання розпитати його, що сталося.
- Тоді відкривай, я у тебе під домом.
- Відкриваю. - я поставила чайник і пішла відкривати. Тарас зайшов хмурий до неможливості.
- Ого, який ти радісний. Що за туга на тебе надибала братчику?
- Теща називається.
- Це тоді все пояснює.
- Я трошки з тобою поговорю, бо невпевнений , що не вб’ю стару гадюку. - до хрусту стис він кулаки.
- То пішли на кухню, ліпше таке говорити за чимось смачненьким. Мий руки і приєднуйся.
- Ці руки, ще нікого не вбили. - демонстративно підняв він руки вгору. - Де ж такі клади тільки добувають і чому не закопують назад, зрозумівши, що добули. - бурмотів він, миючи руки. А я насипала щедру порцію голубців йому і символічно одного собі.
- Їжа. - щасливо оскалився він, схопив шматок хліба і від задоволення навіть прижмурився. - Ти все таки найкраща.
- Це тільки тому, що ти зі мною не одружений.
- Ні, це тому, що ти така класна.
- Ти їж і добрій відповідно, а то самій лячно стало, як тебе в дверях побачила.
- Ага, подобрієш тут. Ця знову приперлася. І знову все по колу. І тут я поганий і дітей я не так виховую і там не такий, як треба і взагалі, ідея фікс у неї. Просто поїдом доїдає. Іванну дорікає вибором мене, і пропонує тій покинути мене, звісно квартиру я маю залишити дітям. Дітей теща забере до себе, квартиру здасть, а Іванна має поїхати на заробітки в Італію. - е, я слухала дещо розгубившись від таких грандіозних планів тещі.
- Навіть не знаю, що відповісти.
- Так, а що тут можна відповідати, хочеться просто страшенно прикопати її десь тихенько. Вибіг з дому, щось візуалізація була у мене дуже яскрава. Просто бачив, як цього демона зла придушив,оскаженілого перевертня в спідниці,злостивого упиря, жовчну відьму, нещадну ламію, інтелігентну інбридингову каргу.
- Ти просто свята людина. - від його порівнянь мої губи розпливлися в посмішці.
- То важко посудити. - задумливо сказала я встала і поставила каву. - Колись я читала таку пізнавальну статтю в якій розповідалося, що конфлікті теща-зять немає нічого дивного. По-перше теща це теж жінка і іноді жіноча сутність домінує над материнським інстинктом і виливається в заздрість до доньки, але материнські відчуття переносять даний негатив уже на зятів. Більшість жінок завжди підсвідомо сердяться коли випадають головної ролі в житті чоловіка і на цьому місці бачать іншу жінку. Звичайно, якщо вона ще й нещаслива в своєму сімейному житті, то сімейне щастя дочки буде її дратувати. - в Тараса витягнулося лице, він зробив ковток і подавився кавою. Відкашлявся.
- Ні, ну мені вже стало легше. - видихнув він і здригнувся. - Правда, аж пересмикнуло від твоїх слів. - І з таким задумливим виразом подивився десь за моє плече, знову здригнувся.
- От і славно. Конфлікт в будь-якому випадку потрібно вирішувати, не замовчувати, не роздувати, не ховати, а вирішувати. В колі сім’ї, з психологом, на одинці з тещею.
- Як? - застогнав він.
- У багатьох народів, ще навіть в недалекому минулому прийнято було уникати тещу, не дивитися на неї, не розмовляти. - на втіху йому сказала я.
- Я хочу в ті часи. - хмикнув він.
- От, бачиш проблема взаємовідносин теща-зять - вічна. І готового рішення на таці , не буває.
- Прийняв. І заспокоївся. Бажання крові уже минуло.
- Люблю тебе за то. - посміхнулася я йому.
- Пішов додому.
- Проведу.
- А проведи. Тобі нічого, а мені приємно. - щиро посміхнувся він. І ми безтурботно посміхаючись вийшли до його машини.
- Ти моє чудо! - на прощання Тарас притягнув мене і поцілував.
- Що це в біса таке? - від рику здригнулися ми разом. Неподалік стояв Лука і до живих печінок обпікав нас злим поглядом. Ми з Тарасом стояли і розгублено переглядалися. - Якої неми ти її цілуєш?
- Ти розберешся? - прошепотів Тарас мені на вухо.
- Авжеж.
- Тоді я додому, місця де живе триклятий дракон, якого називають теща.
- Тримайся, - стиха прошепотіла йому у відповідь.
- Лука, а ходімо поговоримо. - повернулася я до того, який стояв і незадоволено сопів. Підхопила його під білі ручки і потягнула в квартиру. Я була сувора і невблаганна з безжальним поглядом з грізно насупленими бровами. Щось видно з мого образу шарпнуло Луку по живому, бо він притих.
- Лука, а що це було?
- Чому він тебе цілував?
- У Тарас стрес в житті, який тіпає йому нерви, псує кров і тягне за душу в сторону пекла. І хоч він називає її виплодок пекла, та інші називають її теща.
- А чому він тебе мацав?
- Обіймав. - уточнила я. - Він мій друг, а обійми є найрозповсюдженішим проявом дружньої прихильності. Але в мене є запитання до твоїх відчуттів і думок? - Лука пихтів, але мовчав.
- І що ніяк стриматися не можна було? – я дивилася на нього запитливо, а він виглядав, як собака з понуро опущеними вухами, яка нашкодила і яка знала, що нашкодила і за це буде покарання.
- Ні, не можна було, – наїжачився він. - І вибач, якщо я щось таке сказав – він виглядав нещасним.
- І чому? – терпляче запитала я.
- Я ревную, - видав він. - І мені не подобається увага інших чоловіків до тебе. – в його тоні звучав виклик.
- А, ну тоді все зрозуміло. – втомлено сказала я.
- І що зрозуміло? – він був весь сердитий. Йому не подобалася розмова і він хотів її закінчити, та видно не розумів, як.
- Зрозуміло, що ревнуєш і що тобі не подобаються інші чоловіки, що приділяють мені увагу. Та спілкуватися з іншими чоловіками я не перестану, то ж з цим потрібно щось зробити. – він виглядав розгубленим.
- Ти єдина з ким я постійно спілкуюся. Мені добре з тобою, комфортно, затишно. Ти мені подобаєшся. Я не збирався…я не знаю, як так вийшло. І я боюсь, що набридну тобі. Ти тримаєшся осторонь мене. Не думав, що це буде зачіпати мене, але я наближаюсь до тебе на крок, а ти від мене. Мене, як хлопчиська тягне до тебе, я думаю про тебе, я мрію про тебе. Я хочу бути з тобою. - його зізнання неймовірно розчулило мене, горло звело і заговорити відразу я не наважилася.
- Я налякав тебе? Так? – він нервував.
- Пробач, якщо я холодно реагую іноді. Просто я не зовсім звикла свої почуття показувати. Але ти теж мені дуже подобаєшся. І мене теж тягне до тебе. І добре з тобою.
- Правда? - продовжував він серйозно заглядати мені в очі. Довелося стати на носочки і притягнути його до себе, аби довести серйозність моїх намірів. Доводила я з захватом, так, щоб уже точно сумнівів не залишилося. Ми просто таки захопилися.
Ми лежали розморені, втомлені. Не знаю, як Лука, але я як кішка тішилася його присутності.