- Чому ти цим займаєшся? Ну в розумінні чому ти лізеш під землю? - запитав Лука, розглядаючи мене. Я перекотилася, щоб його краще бачити.
- У кожного з нас є хобі. Хтось колекціонує марки, хтось вишиває хрестиком, хтось збирає моделі кораблів, а хтось співає. Мене завжди цікавило, а що ж під землею. Я хотіла знати усі таємниці, розгадати усі загадки отак наївно і рожево усе починалося. Ну і звичайно я за дідом хвостиком ходила, батьки були зайняті, а от дід з задоволенням зі мною возився. І час проведений з ним на розкопках був самим щасливим в моєму житті. Тому так і вийшло, мене цікавила тверда оболонка Землі історія її розвитку та процеси, що її створили. Вибір моєї професії був зрозумілий ще в шкільному віці, мені було просто я напевне знала, що я хочу робити. І я люблю свою роботу. А підземний світ , це як хобі.
- Але це ж ризиковано, чому ти ризикуєш своїм життям?
- Розумієш, ми бачимо одну сторону монети, ми бачимо одну сторону Києва, один такий звичний, який кияни і гості міста бачать щодня і інший там під землею.
- А нещасні випадки?
- Ризики є в будь-якому захопленні, тому ж дайвінгу, стрибки з парашутом, швидкісний спуск на лижах, сноубордінг, сплав на гірський річках на каяку, альпінізм, великий серфінг, бейс-джампінг.
- І чому цим займаються?
}- }По перше заняття екстремальним видом спорту загартовує характер, допомагає розвинути впевненість у собі, перебороти багато страхів. Постійні помірні фізичні навантаження корисні для здоров'я й фігури. Екстремальний спорт здатний розпалити в людині іскру, жагу до життя, і робить це досить швидко і ефективно. Це хороший спосіб для зняття стресу і напруженості, які виникають одночасно з урбанізацією і розвитком технологій. Також відомо, що екстремальний спорт – кращий метод лікування деяких душевних хвороб. Це і відмінний спосіб відволіктися від проблем і потім поглянути на них по-іншому, на багато проблем можна дивитись із посмішкою, якщо раніше вони шокували і вводили в неабияку депресію. Спорт – хороший заряд бадьорості і позитивних емоцій, нові враження, нові друзі, нове життя.}
}- Починаю розуміти, як ти працюєш з студентами. Пояснюєш все з твої точки зору. }
}- Джекеси, руфери, дігери, зачепери. Молодь божеволіє від популярних міських субкультур, за головну мету яких ставлять відзняти приголомшені кадри власних досягнень , викласти їх в мережу, зібрати як найбільше переглядів. Задля цього підлітки здатні на все. Біда тільки в тому, що більшість таких безстрашних зірок соцмереж стають жертвами власної непідготовленості, необережності та самовпевненості. Зробити яскраве селфі на даху багатоповерхівки, або відчути викид адреналіну на даху електрички, діти іноді не думають до яких наслідків і травм таке може привести, вони просто слідують за картинкою. В цілому психологи зводять ці небезпечні захоплення до проблем з вихованням та нестачі уваги з боку рідних. }
}- Не зрозумів до кінця так ти за, чи проти таких забав? }
}- Це як подивитися, якщо ніж в руках хірурга, то він рятує життя, якщо ніж в руках дилетанта то життя в небезпеці. Я за розважливий ризик, але звичайно ж проти коли діти лізуть на дах не маючи ні найменшого уявлення, як це можна зробити. Ти ж спортом займаєшся?}
}- Ну, так я іноді ходжу в зал. }
}- Тобто ти розумієш, що спортивне тренування є процесом адаптації організму до підвищених фізичних та психологічних умов. При раціональному тренуванні зростають функціональні резерви організму і стає можливим досягнення спортивної працездатності, збереження і зміцнення здоров’я. Якщо ж режим і методика тренування не відповідають стану організму то відповідно можливі порушення стану здоров’я.}
}- Це ясно.}
}- Це аналогічно. При адекватному підході є користь, в іншому варіанті ризики травм і смертельних випадків…- я замовкла під спраглим поглядом Луки, мої думки збились і заплуталися. Його посмішка змішала усі відчуття і дістала на світ мою жагу…}
} Ми багато розмовляли, зачіпали будь-яку тему. З відчуттям першовідкривачів раділи, коли наші погляди збігалися, а то дійсно було іноді дещо несподівано. }
}- Що ти читаєш? - запитала я.}
}- Мені тут порадили Айн Ренд «Атлант розправив плечі»}
}- О, навіть в українському перекладі. Здорово. На той час, коли я читала у мене був тільки російський переклад, про український годі було і мріяти. І як враження?}
}- Тільки почав читати. Я вже якось обережно відношусь до загального захвату оточуючих, а то наслухавшись хвальних відгуків починаєш читати, а воно зовсім страшне. }
}- А який жанр взагалі любиш читати?}
}- Переважно бізнес літературу читаю. }
}- А окрім неї?}
}- Ну, фантастику або наукову фантастику.}
}- Наприклад?}
}- «Саргаси космосу» Андре Нортон.}
}- Лука, а ти для мене відкриваєшся з нової сторони. - з захватом відповіла я. А він якось оцінююче на мене заглянув,зважуючи мої слова чи я насміхаюсь чи все ж кажу правду. }
}- А ти? Що читаєш ти? - вибрав він варіант, задати мені запитання.}
}- О, колись я читала класику, поки в суперечці мені не довели, що в принципі то класно, але жанрів в літературі то так багато, а я себе просто обмежую. Тому, що окрім наукової, яку я власне теж читала є бойова фантастика, детективна, космічна, пост апокаліпсис, пригодницька, соціальна. Тому я тепер міксую вибір чого я почитаю. Відкрила жанр слеш. }
}- Що?}
}- Ну, слеш це такий жанр любительських творів в якому описують романтичні, або сексуальні відносини між персонажами зазвичай чоловічого полу. }
}- А? І ти таке читаєш? - приголомшено дивився він на мене.}
}- Угу, тепер я з легкістю підтримую розмову своїх студентів на тему сексуальної орієнтації. Я в темі і не дозволяю цим ангеликам увігнати мене в сором. }
}- А що було таке? }
}- Ну, коли я була на років 6 старшою за них то і не таке було, діткам потрібно ж якось розважатися. Тому, досить швидко тем про які я не могла б говорити у мене не стало. А з жанрами ну дівчатка полюбляють любовні романи і фентезі, хлопчики фантастику. А я постійно влаштовую струс своїй звичній реальності і від того геть не втрачаю смак до життя. Раджу колись спробуй і ти відкрити щось поза межею твого розуміння.}
}- Я так радикально ще не готовий. - похитав він головою. }
}
}
}
Мені подобалося бути з Лукою, відчувати його, сміятись з ним, слухати його, кохатись з ним. Від того вечора він щодня приїздив до мене. І нам було добре разом.
Я набрала номер Луки.
- Пробач, я зараз не можу говорити. Я тебе наберу. - почула я серйозний його голос.
- Добре. - та в той день він мені так і не подзвонив. І звісно не приїхав. Луку я побачила тільки на наступний день.
- Привіт !- чекав мене Лука біля машини. І судячи з чорних кругів у нього під очима і якихось нервових рухів, щось таки сталося.
- Привіт! - привіталася я в очікуванні а що ж відбувається.
- Потрібно поговорити. Я …дещо сталося…давай ми десь сядемо.
- Пішли в найближче кафе, - показала я напрямок кафе.
- Добре. - його хвилювання почало передаватися мені.
- Тільки не томи вже, кажи, що сталося.
- Розумієш, вчора я мав зустріч з своєю дружиною. - я з спокійним виразом обличчя слухала його,а він хвилювався. - І ми поговорили про все. Багато говорили. Вона сказала, що вагітна. І що то моя дитина. І що вона, як тільки про це дізналася пішла від свого … І якщо це так, я не можу її покинути. І якось так все. - він нервово потер лице. Він даної новини я теж якось розгубилася. Думки просто як таргани розбіглися по моїй голові і все на що мене вистачило, це сидіти з таким безпечальним виразом обличчя.
- Так, дитина все змінює , - дивлячись в одну точну у нього десь за вухом зрештою змогла я сказати, поборовши гіркоту у роті і відчуття грудки в горлі, що заважає проковтнути. - Я розумію.
- Я не хотів, щоб так все було.
- Лука, все нормально. Ти маєш зробити, саме те, що маєш і не робити те, що не потрібно робити.
- Я…я дійсно не знаю. І я ще не можу повірити в те, що це все насправді... - його зіниці були розширені, подих збитий, долоні міцно стиснуті в кулак. Його образ виражав розпач.