— Прийшла! Прийшла! Прийшла! — на всі груди кричав Майкл, хапаючись то за її руку, то за сумку, то за парасольку, — що на очі трапило, — аби лише мати певність, що це таки вона, Мері Поппінс.
— Ми знали, що ви повернетесь! Ми знайшли ваш лист про «о ревуар»! — гукала Джейн, обвиваючи руками синє пальто.
Задоволена усмішка майнула по обличчі Мері Поппінс, торкнувши і уста, і трішки задертий ніс, і сині очі. Але відразу й зникла.
— Будьте такі ласкаві, пригадайте, що ми — в Громадському Парку, а не в Зоопарку. Як ви поводитесь?! Таки можна подумати, що опинився в Зоопарку! А де, дозвольте запитати, ваші рукавички?
Діти враз кинулись шукати по кишенях.
— Гм! Надягніть їх, будь ласка!
Тремтячи з хвилювання й захвату, вони понатягали рукавички і надягли капелюшки..
Мері Поппінс підійшла до візочка. Близнята радісно залебеділи, коли вона повмощувала їх зручніше й розправила плед. Потім вона озирнулася довкола.
— Хто пустив цю качку в озеро? — спитала вона таким знайомим їм сердитим голосом.
— Я, — сказала Джейн. — Забавляла Близнят. Вона пливе до Нью-Йорка.
— Ну, ось що, витягни її звідти! — звеліла Мері Поппінс. — Вона попливе не до Нью-Йорка чи куди там ще, — а Додому Пити Чай.
І, почепивши свою килим'яну сумку на ручку візка, вона рушила з ним до виходу з Парку.
Доглядач, що раптом віднайшов мову, заступив їй дорогу.
— Слухайте-но, — сказав він, вп'явшись у неї очима. — Мені доведеться написати рапорт. Це порушення правил! Отак звалюватися на голову! І звідки, хотів би я знати, звідки?
Він замовк, бо Мері Поппінс зміряла його з голови до п'ят таким поглядом, що йому раптом захотілось опинитися десь-інде.
— Якби я була Доглядачем Парку, — промовила вона згорда, — я б надягла на голову кашкета і по-защібалася. Дозвольте!
І, відвівши його вбік владним порухом руки, вона повезла візок далі.
Доглядач, спаленівши з сорому, нахилився підняти кашкета. А коли він випростався, Мері Поппінс із дітьми вже сховалися за хвірткою Будинку Номер Сімнадцять.
Доглядач подивився на доріжку. Тоді позирнув на небо і знов на доріжку.
— Зроду-віку такого не бачив! — сказав він тремтячим голосом. — Навіть як був хлоп'ям!
І, вкрай спантеличений, щось бурмочучи собі під ніс, подався геть.
— О, та це ж Мері Поппінс! — сказала місіс Бенкс, коли вони увійшли до передпокою. — Звідкіля ви взялися? З блакиті небес?
— Авжеж, — радісно почав був Майкл. — Вона спустилася на…
Він раптом урвав, бо Мері Поппінс кинула на нього грізний погляд.
— Я зустріла їх у Парку, пані, — сказала вона, обернувшись до місіс Бенкс, — і забрала додому.
— Отже, ви залишитесь у нас?
— Так, пані, на якийсь час.
— Але ж, Мері Поппінс, минулого разу ви пішли від нас, не попередивши. Звідки я знатиму, що ви знову такого не зробите?
— Нізвідки, пані, — спокійно відповіла Мері Поппінс.
Місіс Бенкс сторопіла.
— Але ж… але ж… як ви гадаєте? — нерішуче спитала вона.
— Я не можу сказати заздалегідь, пані.
— Ох! — тільки й вимовила місіс Бенкс, бо нічого іншого не спало їй тієї миті на думку.
І не встигла ще вона до кінця схаменутись, як Мері Поппінс, узявши свою сумку, повела дітей нагору.
Місіс Бенкс дивилася їм услід, поки почула, що двері Дитячої тихенько зачинилися за ними. Аж тоді вона полегшено зітхнула і кинулася до телефону.
— Мері Поппінс повернулася! — радісно повідомила вона в трубку.
— Справді? — сказав містер Бенкс на тому кінці дроту. — Ну, то, може, я теж повернуся.
І повісив трубку.
Нагорі в Дитячій Мері Поппінс скинула пальто. Вона повісила його на гачок біля дверей спальні. Тоді скинула капелюшок і хазяйновито почепила його на ріжок ліжка.
Джейн з Майклом стежили за її рухами, такими знайомими їм. Усе в ній було таке самісіньке, як завжди. Їм аж не вірилося, що вона їх кидала.
Мері Поппінс нахилилася і відімкнула сумку.
В сумці не було нічого, крім величезного градусника.
— А для чого він? — спитала з цікавістю Джейн.
— Для тебе, — відповіла Мері Поппінс.
— Та я ж не хвора, — заперечила Джейн. — У мене вже два місяці немає кору!
— Розтули рота! — сказала Мері Поппінс таким голосом, що Джейн умить заплющила очі й роззявила рота. І градусник опинився там.
— Я хочу знати, як ви поводились, поки мене не було, — суворо пояснила Мері Поппінс.
Вона вийняла градусник і піднесла його до світла.
— «Недбала, легковажна і нечепурна», — прочитала вона.