— Ох, я ж зовсім забула! — почувся згори громохкий голос. — Я ж залишила Кару зо надворі. На тих брудних східцях. Піду заберу.
І на сходах залунала важка хода міс Ендрю.
— Що? — озвалась вона на якесь запитання місіс Бенкс. — О, це мій Жайворон, просто Жайворон — Карузо. Я його так назвала, бо він колись чудово співав. Що? Ні, тепер він зовсім не співає. Відколи я його спіймала й посадила в клітку. Не розумію чому.
Голос, наближаючись, лунав усе гучніше.
— Ні, ні, — знов озвався він до місіс Бенкс. — Я принесу сама. Я не можу здатися на цих нечемних дітей. Поруччя слід виглянсувати. І негайно!
Гуп-гуп! Гуп-гуп! Кроки міс Ендрю залунали вже в передпокої.
— Ось вона! — прошепотіла Мері Поппінс. — Лети мерщій! — Вона легенько труснула плечем.
— Швидше! — хвилювався Майкл.
— Ох, не барися! — підхопила Джейн. Близнята замахали руками.
Жайворон умить схилив голову і висмикнув у себе з крила пір'їнку.
— Чірр-чірр-чірріррап! — проспівав він і заткнув пір'їнку за стрічку на капелюшку Мері Поппінс. Тоді розгорнув крила й шугнув угору.
Саме тієї хвилини міс Ендрю з'явилася в дверях.
— Як? — гукнула вона, побачивши Джейн із Майклом і Близнят. — Ще й досі не полягали спати? Ну, це не діло! Усі добре виховані діти, — вона з осудом глянула на Мері Поппінс, — повинні йти спати о п'ятій годині. Я неодмінно говоритиму з вашим батьком.
Вона озирнулася.
— Ну, подивлюся… Де я залишила свою… — Вона раптово урвала.
Просто під ногами в неї стояла накрита клітка з відчиненими навстіж дверцятами. Міс Ендрю втупилась туди, ніби не вірила власним очам.
— Коли? Як? Що? Хто? — розгублено забурмотіла вона.
І нарешті голос її прорізався на повну силу.
— Хто розкрив клітку? — гримнула вона так, що діти затремтіли.
— Хто відчинив дверцята? Ніякої відповіді.
— Де мій Жайворон?
Усі мовчали. Міс Ендрю пронизала поглядом кожного з дітей. Аж ось її невблаганні очі вп'ялися в Мері Поппінс.
— Це ви зробили! — гукнула міс Ендрю, тицьнувши в Мері Поппінс велетенським пальцем. — Я по вас бачу! Та як ви посміли? Сьогодні ж таки вас і близько не буде в цьому Будинку! Ви зухвала, нахабна негідниця!..
— Чірп-іррап!
Згори долинув стриманий сміх. Міс Ендрю підвела голову. Жайворон легко гойдався на крилах понад соняшниками.
— А, Карузо, то ти он де! — гукнула міс Ендрю. — Іди-но сюди! Не бари мене! Іди ж у свою гарненьку, чистеньку кліточку, і я зачиню дверцята!
Але Жайворон усе так само висів у повітрі й аж заходився сміхом, закидаючи голову і б'ючи себе по боках крильми.
Міс Ендрю нагнулася, підхопила клітку й підняла її над головою.
— Карузо, що я тобі сказала? Іди зараз же! — скомандувала вона, наставивши клітку. Але Жайворон майнув повз неї, майже черкнувши крилом капелюшка Мері Поппінс.
— Чірп-іррап! — сказав він на льоту.
— Гаразд! — озвалась Мері Поппінс, кивнувши головою.
— Карузо, ти чуєш, що я сказала? — закричала міс Ендрю.
— Але в голосі її чулось тепер ледве помітне збентеження. Вона поставила клітку і спробувала піймати Жайворона руками. Але він шугнув убік, раз-другий пурхнув повз неї, тріпнув крильми й майнув у небо.
Потоком полився його спів до Мері Поппінс.
— Готово! — відгукнулася вона, А далі сталося щось дивовижне.
Мері Поппінс уп'ялася очима в міс Ендрю, і міс Ендрю, наче зачарована тим дивним похмурим поглядом, так і затремтіла вся. Вона через сипу ковтнула повітря, нетвердо ступнула вперед і чимдуж кинулась до клітки. І зненацька чи то міс Ендрю так поменшала, чи клітка побільшала, — Джейн і Майкл не могли сказати з певністю. Одне вони знали твердо: дверцята клітки, дзенькнувши, захряснулися і замкнулись за міс Ендрю.
— Ох! Ох! Ох! — закричала вона.
А Жайворон шугнув униз і підхопив клітку.
— Що зі мною діється? Куди це я? — залементувала міс Ендрю, здіймаючись угору. — Мені ніяк поворухнутися! Мені нічим дихати! — заводила вона.
— І йому було так само! — спокійно сказала Мері Поппінс.
Міс Ендрю вчепилася в клітку й щосили затрясла нею.
— Відчиніть дверцята! Відчиніть! Випустіть мене, чуєте? Випустіть?
— Гхм! Чи й не так! — сказала Мері Поппінс неголосно й глузливо.
А Жайворон, виспівуючи, здіймався дедалі вище.
Важка клітка з міс Ендрю загрозливо перехилялася й гойдалась у повітрі, ніби щохвилини мала вислизнути з його кігтів.
А дзвінку Жайворонкову пісню перекрикувала міс Ендрю, тарабанячи об клітку руками.