— Два пакунки свічок, чотири фунти рису, три — цукру піску й шість — цукрової пудри, дві бляшанки томату і щіточку для каміна, гумові рукавички, півстовпчика сургучу, пакунок борошна, запальничку, дві коробки сірників, дві головки цвітної капусти і в'язку ревеню! — вичитувала зі списку Мері Поппінс у першій же крамниці за Парком.
Продавець, гладкий, лисий і засапаний, миттю взявся все записувати.
— Пакунок гумових рукавичок, — проказав він, зопалу слинячи не той кінець олівця-недогризка.
— Борошна, я сказала! — гостро нагадала Мері Поппінс.
Продавець почервонів, як жар.
— Ох, пробачте! Я не хотів, повірте. Чудовий сьогодні день, еге ж? Помилився, буває. То пакунок гу… борошна.
Він похапцем записав це й повів далі:
— Дві коробки щіточок для каміна…
— Сірників! — процідила Мері Поппінс. У продавця дрібно затремтіли руки.
— Ох, ну звичайно ж… Це все оцей олівець — так і стрибає, щоб записати не те. Доведеться купити новий. Звичайно, сірників! І ще, ви сказали…
Він швидко підвів очі і відразу знову втупився в недогризок олівця.
Мері Поппінс розгорнула папірець і нетерпляче прочитала все спочатку.
— Дуже мені прикро, — сказав продавець, коли вона скінчила, — але ревеню немає. Може, візьмете сушених слив?
— Звичайно, ні. Пакунок тапіоки.
— Ох, ні, Мері Поппінс, не треба тапіоки! Ми ж її їли минулого тижня! — втрутився Майкл.
Вона тільки поглянула — спершу на нього, а потім на продавця — і обидва зрозуміли, що даремні сподівання: тапіока буде. Продавець, почервонівши ще дужче, подався по неї.
— Нічогісінько не залишиться, як вона стільки всього накуповує, — стиха сказала Джейн, дивлячись, як усе вищає гора на прилавку.
— Може, лишиться на коробочку льодяників та й годі, — похмуро озвався Майкл, зиркаючи, як Мері Поппінс витягає з сумочки фунт стерлінгів.
— Дякую, — сказала вона, коли продавець простяг їй здачу.
— Вам спасибі, — промовив він чемно, зіпершись руками на прилавок і всміхаючись, на його думку, люб'язно. — А надворі ж гарно, правда? — повів він далі, так, начебто це саме він подбав, щоб надворі зробилося отак гарно — зумисне для неї.
— Дощу треба! — відповіла Мері Поппінс і замкнула водночас рота й сумочку.
— Атож, атож, — підхопив продавець, боячись, щоб вона часом не образилася. — Дощ — то приємна річ!
— Не дуже-то! — відрубала Мері Поппінс, зручніше вмощуючи Аннабел у себе на руках.
У продавця пересмикнулося обличчя. Хоч що він казав, усе було не до ладу.
— Гадаю, — озвався він за мить, ввічливо відчинивши перед нею двері, — що ви ще завітаєте до нас.
— Бувайте здорові! — кинула Мері Поппінс уже за дверима.
Продавець зітхнув.
— Постривайте, — сказав він до Джейн і Майкла, квапливо порпаючись у ящику біля дверей. — Ось візьміть. Я й не думав нікого образити, повірте. Я хотів як краще.
Діти простягли руки, і він поклав Майклові на долоню три, а Джейн дві шоколадні цукерки.
— По цукерці вам обом і тим двом меншим, а одну, — він кивнув головою. услід Мері Поппінс, — їй!
Вони подякували і кинулись навздогін за Мері Поппінс, смокчучи цукерки.
— Що це ви там їсте? — спитала Мері Поппінс, глянувши на Майклові вимащені шоколадом губи.
— Шоколадки. Продавець нам дав усім по одній. І вам одну. — Він простяг їй останню цукерку, вже добре липку.
— Бачили таке нахабство? — сказала Мері Поппінс, але цукерку взяла й з'їла одразу — здалося навіть, що вона їй неабияк смакувала.
— А здачі багато лишилося? — занепокоєно спитав Майкл.
— Скільки як треба.
Вона метнулася до аптеки й вийшла звідти з бруском мила, стосиком гірчичників і тюбиком зубної пасти.
Джейн і Майкл, що тим часом стояли з Близнятами, побачивши це, тяжко зітхнули.
Тепер вони вже напевне знали, що фунт стерлінгів увесь розтанув.
— Хіба, може, лишилося на одну марку, але що в ній цікавого! — сказала Джейн.
— А тепер до містера Тіппа! — розпорядилася Мері Поппінс, вимахуючи сумочкою в одній руці, а другою міцно тримаючи Аннабел.
— О, а що ж. нам у нього купувати? — розпачливо сказав Майкл, бо в гаманці в Мері Поппінс вже не дуже-то бряжчало.
— Дві з половиною тонни вугілля, — промовила вона, поспішаючи вперед.
— А почому одна тонна?
— По два фунти стерлінгів.
— Але ж, Мері Поппінс! У нас нема стільки грошей!
— Ми його візьмемо в кредит.
Джейн і Майклові враз полегшало. Вони аж застрибали поруч неї. Джон із Барбарою потяглись за ними.