Це її переконало. Ото нехай Майкл і Близнята знають, що не тільки їм ходити в гості! Будуть вони ще їй заздрити, будуть жалкувати, що так з нею повелися!
— Гаразд! — сказала Джейн, подаючи Валентайнові руку. — Я піду!
Валентайнова рука міцно вхопила її й потягла.
І враз вона, замість непривітної Дитячої, опинилась на просторому сонячному лужку, замість витертого килима, під ногами в неї вгиналася м'яка травиця, всипана стокротками.
— Уррра! — гукнули Валентайн, Вільям і Евер'ард, витанцьовуючи круг неї.
Вона помітила, що Валентайн припадає на ногу.
— О! — сказала вона. Забула! У тебе ж нога поранена!
Він усміхнувся до неї.
— Нічого! Це все через ту розколину. ^Я знаю, ти не хотіла мене вдарити.
Джейн узяла свою носову хустинку й перев'язала йому коліно.
— От і полегшало! — сказав він чемно і передав їй віжки.
Вільям з Еверардом, крутячи головами й форкаючи, так і полетіли лугом, а Джейн ззаду видзвонювала в дзвіночки на віжках.
Поруч неї, припадаючи на ногу, біг Валентайн.
Біг і співав:
— І буду-у-у вік люби-и-и-ти! — підхопили Вільям з Еверардом.
Джейн подумала, що це досить старомодна пісня; та, зрештою ж, у цих Трійнят усе було старомодне: і їхнє довге волосся, і незвичне вбрання, і вишукана мова. «Як дивно!» — подумала вона. Але відразу ж їй подумалося і про те, що тут краще, ніж у гостині в міс Жайворон, і що Майклові буде заздрісно, коли вона йому все розкаже.
А коники все бігли вперед, і Джейн бігла й бігла за ними, далі й далі від Дитячої.
Нарешті Джейн натягла віжки, засапавшись, і оглянулася назад. На траві послався довгий-довгий слід від їхніх ніг. Там десь, аж на тому кінці лугу, виднівся край Тареля. Він здавався таким далеким, ледь-ледь мрів.
І тоді щось ніби підказало їй: пора вертатись.
— Мені вже час додому, — сказала Джейн, пустивши з рук дзвінкі поводи.
— О, ні, ні! — закричали Трійнята, тісно обступивши її.
Аж тепер щось у їхніх голосах збудило в ній тривогу.
— Дома за мною турбуватимуться. Мені неодмінно треба йти, — сказала вона.
— Ще дуже рано! — заперечив Валентайн. — Вони, певно, ще в міс Жайворон. Ходімо. Я покажу тобі свої фарби.
І Джейн спокусилася.
— А в тебе є біла? — спитала вона, бо серед її фарб саме білої не було.
— Є, ще й у срібному тюбику. Ходімо!
І, мов проти власної волі, Джейн пішла за ним. Вона подумала, що, мовляв, тільки погляне на ті фарби і мерщій додому. Навіть не попросить, щоб їй дозволили щось намалювати.
— А де ж ваш будинок? На Тарелі його немає.
— Ну, чого ж! Є! Тільки його не видно, бо він за гаєм.
Тепер вони вели її попід темним гіллям вільх. Сухе листя шаруділо під ногами, і раз у раз з гілки на гілку пурхали голуби, лопочучи крильми. Вільям показав Джейн гніздо вівсянки в купі хмизу, а Еверард зламав гнучку гіллячку і обвив їй кругом голови. Та, хоч які вони здавались привітні, Джейн було страшно й неспокійно на душі, і вона дуже зраділа, коли гай нарешті скінчився.
— Ось наша домівка! — сказав Валентайн, махнувши рукою.
І Джейн побачила перед собою величезний кам'яний будинок, повитий плющем. Він був старіший від будь-якого з тих старих будинків, що вона бачила досі, і, здавалось, лиховісно хилився на неї. Обабіч сходів принишкли два кам'яні леви, ніби от-от мали стрибнути.
Джейн здригнулася, коли тінь будинку впала на неї.
— Я не можу баритися, — сказала вона стурбовано. — Уже пізно.
— На п'ять хвилиночок! — благально мовив Валентайн і повів її в передпокій.
Їхня хода лунко віддавалася на кам'яній підлозі. Довкола не видно було й душі живої. Здавалося, в будинку, крім неї й Трійнят, зовсім нікого немає.
— Крістіно! Крістіно! — гукнув Валентайн, ведучи її сходами нагору. — Вона тут!
Той гук луною пішов по всьому будинку, і кожна стіна ніби похмуро повторила:
ВОНА ТУТ!
Почулися швидкі кроки, двері рвучко відчинилися, і невеличка дівчинка, трохи вища за хлопців-Трійнят, убрана в старомодну квітчасту сукенку, кинулася на шию Джейн.
— Нарешті, нарешті! — переможно кричала вона. — Хлопці підстерігали тебе вже хтозна-відколи! Та все ніяк не могли спіймати, аж поки… Ви всі були такі щасливі!
— Спіймати? — вимовила Джейн. — Не розумію! її знову обняв страх і каяття, що вона пішла за Валентайном.