— А з вами щось подібне раніше бувало? Ви бачили такі сни?
— Інколи. Але, як правило, якісь безглузді. Вони не мали нічого спільного з реальністю. У дитинстві мені наснився сон про те, що мій батько спить з моєю рідною тіткою, сестрою матері, яка, посварившись з чоловіком, на кілька днів приїхала до нас.
— А ще?
— Бували й інші сни. Наприклад, у Петербурзі я бачив сон, якого ніяк не можу забути. Сон абсолютно безглуздий і, більше того, сороміцький. Навіть незручно його переповідати.
— Але ми вас дуже просимо.
— Це був сон, достойний пера Гофмана. Уявляєте, мені наснилося, неначе один наш колега, відомий російський поет, віддається по-збоченськи молодому гусарові, а інший, також відомий російський поет, і, Господи, чого лише людина не побачить уві сні, висмоктує кров з горла якоїсь дівчини, а поряд стоїть його дружина і допомагає тримати цю дівчину.
— І як ви можете пояснити ці сни?
Кримський-Корсаров лише руками розвів.
— Максиміліане Олександровичу, — голос Орлова вже ледь тремтів, — дозвольте вас запитати, кого ви бачили у цих снах? Повірте, це має для мене дуже велике значення. Клянуся, що ніхто не дізнається про те, що ви сказали!
Кримський-Корсаров, ледь почервонівши, відповів:
— Ну, той перший, з гусаром, був Мстислав Кузьмич.
Буревий голосно засміявся:
— Ви бачили просто віщий сон.
— Я сподіваюся, що він ніколи не дізнається про те, як він мені наснився?
— Та про те, що ви бачили уві сні, знає весь Петербург!
— Борисе Миколайовичу, не треба так жартувати.
Буревий вже реготав.
— Ось що значить жити у Парижі! Та й у Москві всі знають, що він гомосексуаліст.
Кримський-Корсаров знітився.
— Ніколи б не подумав. Він мені завжди здавався таким мужнім, рішучим…
— А звідки ви взяли, що його партнер був гусаром? — знову запитав Орлов.
— Вони не були роздягнені. Я хочу сказати, що вище пояса він був у гусарському одязі.
— І цей гусар був з таким хлоп’ячим, янгольським личком?
— Про янгольське личко нічого не скажу, але обличчя справді було ще зовсім хлоп’яче і навіть по-своєму гарне.
— Це ж Морозов, — Буревий перестав сміятися і вже уважно подивився на Кримського-Корсарова. — А у ваш сон небезпечно потрапляти!
— А той другий? — допитувався Орлов.
— Це був Венчеслав Боголюбський… Ви, взагалі, розумієте всю абсурдність мого сну?! Тим паче що з ним ще була Крістіна Камількарівна.
— І в якій вони були позі? — іронічно запитав Буревий.
— Ця гола дівчина звисала з письмового стола, Крістіна Камількарівна тримала її за ноги, а Венчеслав стояв до мене спиною, похилившись уперед. Я його впізнав по волоссю і по персню з монограмою. Він висмоктував кров…
— А як ви роздивилися монограму?
— Рука з перснем лежала на грудях дівчини.
— А чому ви вирішили, що він висмоктує кров?
— Я бачив срібну миску, яка стояла під головою дівчини, і по її волоссю стікала кров.
— Мда! — посміхнувся Буревий. — Але ж і сни у вас!
— Ви сказали, що цей сон ви бачили у Петербурзі. А де ви ночували тієї ночі? — допитувався вже досить схвильований Орлов.
— Я гостював у замку Венчеслава. До речі, я після того сну був дуже схвильований, точніше, цей сон мене перелякав настільки, що я прокинувся, спустився до вітальні і лише там заспокоївся, побачивши дуже мирну і спокійну картину: Венчеслав про щось сперечався з Логосовим, Мстислав Кузьмич фліртував з Веронікою, пасербицею Венчеслава. Крістіна Камількарівна розважала гостей і пригощала їх тортом… Це була моя перша ніч у них, і, мабуть, я перевтомився в дорозі.
— Звичайно. І часто ви бачите такі сни?
— Та ні! Ой, вибачте мені, я стільки у вас часу забрав.
Але Орлов притримав Кримського-Корсарова за руку:
— І останнє запитання. Може, ви ще щось бачили уві сні про Шеншину?
— Бачив, але це було приємне видовище. Знову було вікно, але вже інше і за ним стояла приємна смаглява жінка південного типу, а біля неї служниця, яка щось говорила, дуже схвильовано жестикулюючи. Потім служниця пішла чи то до іншої кімнати, чи до коридору. Там було темно. А господиня скинула свої коші…
— Що?
— Це назва східного взуття з підборами, без задника. Так от, вона сіла на диван і підібрала ноги під себе…
— А її одяг ви пам’ятаєте?
— Яскраво-червоний халат, розшитий золотом. А своє довге чорне волосся вона підколює великим гребінцем, здається, зі слонової кістки.
— Але ж і спостережливий ви! — захоплено сказав Буревий.