— На спині? — перепитав Деністон, а тоді додав: — Їй-бо, сер, Джейн права! Дивіться, он там… зліва, супроти неба — бачите?!
— Нам його не догнати, — прохрипів Дімбл.
— Агов! Поверніться! Тут друзі! Amici! Amici! — закричав Деністон.
Дімбл же тієї миті кричати просто не міг. Він був уже в літах, за день добряче натомився, і тепер його серце й легені поводилися далеко не кращим чином; що це означає, лікар пояснив йому ще кілька років тому. Доктор не злякався, та кричати все одно не міг (а вже тим більше давньосонячною мовою). Тож він стояв і намагався віддихатися, коли Деністон із Джейн раптом в один голос гукнули: «Дивіться, дивіться!»: зненацька ярдів за двадцять попереду високо над живоплотом здійнялася в повітря на тлі зірок якась неприродно велика і багатонога подобизна коня з вершником на спині; вершник той був височенний на зріст і мав на собі якесь дивне вбрання, що розвівалося на вітрі далеко в нього за спиною. Джейн здалося, що, перелітаючи через живопліт, він кинув на них через плече глузливий погляд, а тоді тільки глухо гупнули по той бік копита, чвакнула грязюка — і вони знову залишилися сам-на-сам із вітром і мерехтливими зорями.
4
— Над вами зависла серйозна небезпека, — мовив Фрост, замкнувши за собою двері. — Проте водночас перед вами відкриваються великі можливості.
— Отже, — констатував Марк, — я не в поліції, а в інституті.
— Так, але небезпека від того аж ніяк не менша. Невдовзі інститут отримає офіційні повноваження на ліквідацію. Ми вже давно цього чекаємо. І Гінджест, і Карстерз були ліквідовані. Це вимога часу.
— Якщо ви так чи інакше збираєтесь вкоротити мені віку, — запитав Марк, — то навіщо влаштовувати весь цей фарс зі звинуваченням у вбивстві?
— Перед тим, як продовжити, — мовив Фрост, — хочу попросити вас бути максимально об’єктивним. Обурення і страх — це наслідок хімічних процесів в організмі, як, зрештою, і та чи інша реакція один на одного чи стосунки між людьми загалом. Мусите підходити до своїх почуттів об’єктивно. Не дозволяйте їм відволікати свою увагу від фактів.
— Розумію, — похмуро кинув Марк, постаравшись, щоб водночас у його голосі прозвучала і слабка надія — як свідчення готовності до співпраці. Після того, як в останні години Белбері постало в нього перед очима у зовсім новому світлі, він твердо постановив не вірити жодному слову і не погоджуватися на жодні пропозиції (не надто, втім, це афішуючи). Важливо було не дати знову себе переконати, будь що зберегти впевненість у тому, що перед ним — вороги, бо він уже відчував, як всередині заворушилася давня спокуса: а може, все ж піддатися… може, те, що вони кажуть, бодай почасти — правда?
— Висунуте проти вас звинувачення і зміни у ставленні до вас з боку керівництва — це частина спланованої програми, яка має чітко визначену мету, — вів тим часом далі Фрост. — Перед тим, як по-справжньому увійти до нашого товариства, через таке чи подібне випробування проходить кожен.
Серце в Марка знову стиснулося: озирнувшись подумки назад, він збагнув, що ще кілька днів тому відразу попався б на цей гачок, ковтнув би таку наживку, не замислюючись. І тільки загроза неминучої смерті змусила його побачити, що гачок — це таки гачок, а наживка зовсім не смачна. Принаймні, не дуже смачна. Бо навіть зараз…
— Я не зовсім розумію, до чого ви хилите, — сказав він уголос.
— Йдеться власне про об’єктивність. Товариство, члени якого поєднані між собою суб’єктивним почуттям взаємної довіри чи приязні, ніколи не буде згуртованим по-справжньому. Як я вже сказав, ті почуття породжуються хімічними реакціями. В принципі, їх можна викликати за допомогою звичайних ін’єкцій. Ви мали пройти через низку конфліктів із заступником директора й іншими для того, щоб ваше майбутнє залучення до нашого товариства було взагалі позбавлене будь-якого емоційного підґрунтя. Оскільки між членами товариства так чи інакше існуватимуть певні зв’язки соціального характеру, то краще, мабуть, щоб такі зв’язки базувалися на почутті неприязні — це зменшує ризик переплутати їх зі справжньою основою нашої єдності.
— Моє майбутнє залучення? — перепитав Марк, постаравшись, щоб голос у нього ледь затремтів від несміливого ще на позір завзяття. Втім, особливих зусиль йому й не знадобилося. Колишні почуття могли повернутися будь-якої миті.
— Так, — кивнув Фрост. — Вас обрано імовірним кандидатом. Якщо у ході розгляду вашу кандидатуру відкинуть чи ви самі відмовитеся від вступу, ми будемо змушені вас ліквідувати. Ясна річ, я не граю зараз на ваших страхах. Це тільки змазало б усю картину. Сам процес залучення абсолютно безболісний, а ваша теперішня реакція має суто фізичне підґрунтя.