— Але послухайте… — почав Марк.
— У чому річ? — запитав Фрост. — Будьте ласкаві, швидше. У нас зовсім не багато часу.
— Це ж просто забобон — і тільки, — мовив Марк, неохоче вказуючи на неприродно білу постать на хресті.
— То й що?
— Ну… якщо це забобон, то що об’єктивного буде в тому, що я потопчуся йому по обличчі? Хіба плювати на таку-от річ не так само суб’єктивно, як і поклонятися їй? Тобто… чорт забирай, якщо це всього лишень шматок дерева, то навіщо взагалі щось із ним робити?
— Ви дивитесь на все це надто поверхово. Якби ви виховувалися у нехристиянському середовищі, то не отримали б такого завдання. Звісно, це забобон; але саме цей забобон багато століть важким гнітом лежав на нашому суспільстві. Експериментальним шляхом легко довести, що він і далі посідає панівне становище у підсвідомості багатьох людей, які на рівні свідомості давно вже цілковито його позбулися. Таким чином, ця вправа є абсолютно виправданим кроком на шляху до досягнення повної об’єктивності, і тут нічого обговорювати. Практика свідчить, що вона необхідна, тож так чи так її не уникнути.
Марк сам дивувався тому, що відчував у ті хвилини. У його ставленні до розп’яття не було й дрібки чогось такого, що можна було б бодай у загальних рисах окреслити як релігійність. Воно точно не мало жодного стосунку до тієї ідеї правильного, нормального чи цілісного, на яку він останніми днями опирався у своєму протистоянні з найпотаємнішим осереддям HIKE. Навпаки, моторошний реалізм цього образу був такий же далекий від цієї ідеї, як і все інше в тій кімнаті. У цьому реалізмі, властиво, й полягала одна з причин того, що Марк не мав жодного бажання виконувати професорів наказ. Йому здавалося, що не годиться ображати такі-от тяжкі муки — навіть якщо мученика вирізано з дерева. Проте справа була не тільки в цьому. З появою християнського символа все якось змінилося і стало геть непередбачуваним. Виявляється, протиставлення «нормальне-ненормальне» чи «здорове-хворе» спрацьовує не завжди. Чому тут взагалі з’явилося розп’яття? Чому більше половини тих отруйних для розуму картин на стінах — на релігійну тематику? У Марка було таке відчуття, ніби у конфлікті між ним і HIKE з’явилися раптом нові учасники, потенційні союзники або вороги, на яких він зовсім не розраховував. «Якщо я зроблю хоч крок у будь-якому напрямку, — снувалося у нього в голові, — то опинюся просто над прірвою.» Йому захотілося по-ослячому впертися ногами у землю і, хай там що, не рухатися з місця.
— Будь ласка, покваптесь, — сказав Фрост.
Спокійний, наполегливий голос, якому Марк так часто корився досі, мало не зламав його опір. Він уже ладен був послухатися, щоб чимшвидше покінчити з усім цим ідіотизмом, коли раптом зупинився — йому впала у вічі повна беззахисність розп’ятої на хресті постаті. У почутті, яке його охопило, годі шукати хоч якусь логіку Марк зупинився не тому, що руки у розп’ятого були прибиті до хреста, а тому, що вони були дерев’яні й відтак іще беззахисніші, адже, попри весь свій реалізм, постать була нежива і ніяк не могла відреагувати, хай що з нею робитимуть. Він враз ясно пригадав, що так само почувався і тоді, коли якось у дитинстві забрав у сестри ляльку і поламав її; та лялька теж не могла дати здачі — і це його добряче вразило.
— Чого ви чекаєте, пане Стадок? — запитав Фрост.
Марк добре розумів, що небезпека зростає. Якщо він не послухається, то, очевидно, втратить останній шанс вибратися живим із Белбері — а чи навіть з цієї кімнати. Йому перехопило подих. Здається, він сам зараз такий же безпорадний, як і цей дерев’яний Христос… Ця думка спонукала його поглянути на розп’яття по-новому: не як на шмат дерева і не як на символ одного з найпоширеніших у світі забобонів, а як на відтинок історії. Звісно, християнство — це повна нісенітниця, але ж ніхто не сумнівається, що ось цей чоловік жив колись на світі, а тогочасне Белбері вчинило з ним ось так… Власне тому, раптом збагнув Марк, цей образ і протистоїть тутешній збоченості, хоч сам і не є образом правильного чи нормального. То ось що буває, коли правильне стикається зі збоченим, ось що збочене зробило з правильним… ось що воно зробить і з ним, якщо він залишиться на боці правильного. То був хрест у глибшому сенсі, ніж йому здавалося досі; то було перехрестя.