Всі підвелися і довжелезну, сливе безконечну хвилину стояли мовчки, прислухаючись до химерних порипувань та віддихів, якими раптом сповнилася лунка тиша, а за байдужою машкарою облич то тут, то там скрадалися несміливі й украй недоречні думки, десь так, як скрадаються птахи й миші лісовою галявиною після того, як із неї заберуться нарешті галасливі відпочивальники. Кожен подумки запевняв самого себе, що він-то, принаймні, зовсім не злякався і про смерть навіть не думає…
А тоді всі нараз заворушилися й зашуміли; засідання вченої ради закінчилося.
5
Зранку Джейн було значно веселіше давати собі раду з різною домашньою рутиною — адже пані Дімбл одразу заходилася їй допомагати. Марк також майже ніколи не сидів склавши руки, але часто-густо вважав — хоч і рідко казав уголос, — що «може бути й так», що Джейн придумує собі надто багато зайвої роботи, а чоловіки спроможні давати лад хатньому господарству, не зчиняючи й десятої частини того рейваху, який здіймають при цьому жінки. Саме через це Джейн із Марком найчастіше й сварилися. Натомість пані Дімбл чи не на все дивилася її очима. Ранок видався сонячний, і коли вони сіли за кухонний стіл снідати, на душі у Джейн теж було вже по-справжньому сонячно. Вночі їй прийшла до голови вельми заспокійлива думка: можливо, ті химерні сни припиняться вже через те, що вона бачилася з панною Айронвуд і «виговорилася». Отже, з цим покінчено, а тепер час подумати і про нову Маркову роботу та пов’язані з нею чудові перспективи. Перед очима у Джейн відразу замиготіли яскраві картинки — одна краща за іншу.
Пані Дімбл кортіло дізнатися, що Джейн робила в Сент-Ен і коли знову туди збирається, та на перше питання Джейн відповіла доволі ухильно, а гостя було надто добре вихована, щоб наполягати. Що ж до другого питання, то Джейн сподівалася, що їй не доведеться знову турбувати панну Айронвуд, бо й сни, цілком можливо, більше її не турбуватимуть. Словом, усе це дурниці, і вона, мабуть, надто тими снами переймалася, але тепер уже все гаразд. Так говорячи, Джейн поглянула на годинник і здивувалася: а куди ж це, властиво, поділася пані Меґз?
— Боюсь, пані Меґз більше у вас не працюватиме, — мовила пані Дімбл. — Хіба я не казала вам, що в неї також забрали будинок? Мені здавалося, само собою зрозуміло, що вона не зможе й далі до вас приходити. Бачите, в Еджстоу їй тепер ніде жити.
— От лихо! — сказала Джейн, а тоді, думаючи про щось інше, трохи неуважно додала: — І що ж вона робитиме, ви не знаєте?
— Перебралася до Сент-Ен.
— У неї там друзі?
— Вона житиме в маєтку — там, де й ми з Сесілом.
— Тобто знайшла там роботу?
— Можна сказати й так.
З дому вони вийшли біля одинадцятої. Виявилося, що пані Дімбл збирається до Сент-Ен, але має спочатку поснідати разом із чоловіком у Нортумберленді. Джейн хотіла трішки пройтися по крамницях, тож, дійшовши до кінця Маркет-стріт, вони з пані Дімбл розпрощалися. А ще через кілька хвилин Джейн зустріла Кері.