Друга стаття починалася так:
«Що відбувається в Еджстоу?
Відповідь саме на таке запитання хоче почути пересічний британець. Інститут, який розташувався в Еджстоу, — Національний, значить, він і ваш, і мій. Ми не науковці, тож навіть не пробуємо здогадатися, що там метикують кебетливі професори. Зате нам добре відомо, чого кожен із нас від них чекає. Отже, ми сподіваємося, що вони переможуть рак, покінчать із безробіттям, покращать наші житлові умови, вирішать проблеми, пов’язані з нестачею грошей, війнами, низьким рівнем освіти. Ми сподіваємося, що вони допоможуть нам і нашим дітям зробити цей світ чистішим і привітнішим, допоможуть нам торувати шлях уперед і дедалі повніше використовувати все те, що дарував кожному з нас Господь. Словом, HIKE — це знаряддя народу, знаряддя, завдяки якому ми здобудемо все, за що боролися.
Що ж відбувається в Еджстоу?
Гадаєте, сутички в місті почалися тільки через те, що пані Снукс чи пан Баґінс не схотіли відступити HIKE свою крамничку чи дім? Аж ніяк. І пані Снукс, і пан Баґінс добре знають, що для них краще. Вони розуміють, що завдяки інституту в Еджстоу пожвавішає торгівля, стане більше розваг, зросте населення, словом, почнеться розквіт, про який тут ніхто ніколи і не мріяв. Відповідь одна: заворушення підлаштували.
Тож я знову запитую: що відбувається в Еджстоу?
Очевидно, там є зрадники, і хай ким вони можуть виявитися, я не боюся відкрито про це заявляти. Можливо, це так звані побожні християни. Можливо, ті, хто зазнав фінансових збитків. Можливо, якісь спорохнявілі старі професори з Еджстоуського університету. Можливо, євреї. Можливо, юристи. Зрештою, мені байдуже, хто вони, я тільки хочу сказати їм одну-єдину річ: стережіться. Англійський народ цього не терпітиме. Ми не дозволимо вставляти інституту палки в колеса.
Що ж робити в Еджстоу?
А ось що: віддати його під охорону інститутської поліції. Якщо хтось із вас бував коли-небудь в тих краях, то не згірш за мене знає, що це — сонне царство, де у п’яти чи шести поліціянтів тільки й роботи, що зупиняти мотоциклістів, бо в тих, бачте, не горять ліхтарі. Звісно, годі й сподіватися, що ті бідолахи зможуть дати собі раду з підлаштованим бунтом. А от інститутська поліція вчора ввечері себе показала. Молодчина все-таки, скажу я вам, та панна Гардкасл і її хлоп’ята… так-так, і дівчата також. Тож геть бюрократію — і дайте їм виконувати свою роботу.