– Необережний рух – і ти сам нанижешся на ніж, – пожартував веселий Сергій, – я буду взагалі як би ні при чому.
– Олеже, чекай у машині. Сергій з «бородою» попереду, ми з Вітьком за ними. Ніяких розмов із знайомими. «Привіт» і «поспішаю» – все! У боксі в’яжемо всіх чужих і бородатого в тому числі, забираємо Модю, закриваємо бокс… А завтра… буде завтра.
До спортзалу ніяких проблем не було. У спортзалі кожний другий кивав бородатому, щось говорив. Бородатий виконував домовленість, за що Душман був у душі йому вдячний. Біля боксу зупинилися всією компанією. Дебелі двері. «Такі тільки підривати!» – свиснув Вітьок. Бородатий постукав кілька разів умовним стуком, просвистів мелодію. Ізсередини повернули ключ. Сергій приліпив бородатого до стінки Двері відчинилися.
– …до вечора привезти одного «голубого» з телебачення, нехай би відідрав цього колгоспника! Чуєш, Мішичу… Ти де?
Квадратний лисий страж висунувся в коридор. Мішич уважно спостерігав, але пропустив, коли назустріч лисин вилетів кулак. «Чпок!» Душман і Вітьок влетіли в бокс, Сергій холоднокровно, але швидко й акуратно завів слідом Мішича, вільною рукою щільно причинив двері.
У боксі було тихо. Душман і Вітьок приросли до підлоги готові стрибнути в будь-який момент. Навпроти них стояв білявий худий носатий пацан, виставивши перед собою руку з тремтячим «ТТ». Лисий лежав під стінкою, підвернувши руку. У дальньому кутку стояв спортивний снаряд – кінь, до якого був приторочений чоловік у позі «раком», руки прив’язані до ніг.
– Спокійно, Пацюк! Не стріляти! – тихо, але чітко вимовив Мішич.
– Стояти! – закричав білявий. – Мішич! Ти з ними?! Гад!!!
– Пацюк! Опусти ствол! Зараз приїде Бергамот, він велів відпустити…
– Не вірю! Я буду стріляти!
– Безбашенний, – ворухнув губами бородань, – цей вистрілить…
– Не вистрілить, – прошепотів у відповідь Сергій.
Мішич раптом відчув, що на ремені немає залізного кільця пальців, що під ребром не живе гостре і колюче… Ніхто не бачив, як вилетів ніж, усі побачили лише, як білявий завалюється, підкинувши руки. Душман у стрибку впіймав пістолет.
– Він же на запобіжнику… Гад!
Мішич із подивом дивився на «козячу ніжку», яка стирчала з горла Пацюка.
Вітьок висмикнув ніж, струмінь крові вдарив угору і швидко стишився. Вітьок розрізав мотузку, Душман допоміг Модесту стати на ноги.
– Я знизу кидати не вмію, – сказав Модя, дивлячись на Сергія, – тільки зверху.
– Навчимо, – кинув Сергій.
– Дякую! – Модест простягнув набряклу долоню Душману. – Чорт забирай, а я на тебе чекав.
– На село? – усміхнувся Душман.
– На село! – серйозно відповів Окунь.
– Мішич, – підійшов до бороданя Сергій, – доведеться тебе прив’язати.
– Це краще, ніж убити, – похмуро пожартував бородань.
– Втомлені, але щасливі… – почав було Вітьок.
– Тихо! – обірвав його Душман. – Наслідили ми, братики… Бородатого до батареї, а лисого в’яжіть до цього… коня, мать його. Мішичу, воювати будемо?
– Будемо, Душмане. Тільки без ментів. А воювати тепер будемо, сам розумієш.
– Розумію, мля! До зустрічі…
– Так отож… – дзенькнув наручниками Мішич. – А не хотілося б…
Двері замкнули на ключ, вийшли без пригод. Олег нічого не питав, усі повернулися, дружбана виручили, значить, усе нормально.
– Що далі? – спокійно запитав Сергій.
– Їдемо в село! – відповів Душман.
– Стоп! – Модест вивудив у Сергія сигарету, прикурив. – Вам у місті треба визначитися. Душмане, піджени мені кого-небудь із таксистів, у селі в мене проблем немає, заберу одну людину і під’їду до вас.
– Думаєш?
– Впевнений.
– Умовив.
Модест майже прийшов до тями, звичайно, нила спина боліла голова, але – вільний!
«Чорта лисого тепер мене візьмете! Треба б Сані передати, що його підставляють. Але у Сані охорона, і сам він не лох. А Лана в селі, раптом туди Бергамот бійців послав? Ех! Знати б!»
– Ідіть у кафе навпроти зупинки тролейбуса. Гниле місце, коньяк можна, жратва дрянь. Я миттю буду, Олег, зі мною.
Душман стартонув з місця, війнувши запахом паленої гуми…
Бергамот поглядав на годинника, тримаючи в руці маленький пульт. Десята. Ще півгодини і… Краще, щоб це відбулося на трасі, між містом і столицею… А автомобіль йому сподобався. Доглянутий. Вирішив поїздити на «вольво», поки не набридне.
– На звіроферму!
Водій виїхав на вулицю Петлюри. «Ну назвали! Демократи!..