– Води…
Зачерпнув кухлем з відра. Пила довго, маленькими ковтками, обливаючись, знесилено відкинулася на кушетку.
– Укрий мене…
Притягнув з іншої кімнати теплу ковдру, зверху намостив ведмежу шкіру. Притихла. Зараз не поговориш, не розпитаєш. Відчинив двері і вийшов у ніч. Дощ припинився, але хмари як і раніше закривали зірки і місяць. Темінь стояла непроглядна, тиша була така, що чутно було, як у селі гавкали собаки. Підібратися нечутно ніхто не зможе. Замкнув двері, постояв над Ланою. Дихала рівно, хоч зрідка тихо стогнала.
«Займусь я цим одоробалом. Пора з’ясувати, хто прибився…» Забрав лампу в прибудову.
За п’ять хвилин Клішня в чім мати народила висів на тому ж брусі в тій же позі, що і Лана годину тому. Модест добре приклався, тому телепень навіть після всіх маніпуляцій не збирався приходити до тями. Окунь вилив йому в пику кружку води, намагаючись потрапити в рот і в ніс. Закашлявся, вигнувся на брусі, чхнув, розплющив очі, продовжуючи кашляти і плюватися.
– Болік! – захрипів. – Ти що, хрін, твориш?!
Коротко вдарив Клішню шкіряною вуздечкою по важкій сраці. Той дико заволав від несподіваного болю.
– Будеш репетувати, відстьобаю по повній програмі.
Клішня затих у момент, повернув голову, шукаючи очима того, хто говорив. Він в’їхав, що це не Болік, і намагався зрозуміти, що сталося. Окунь став так, щоб той його бачив.
– Не здається тобі, недоумок, що ми вже зустрічалися? Що наша перша зустріч у ресторані мала би послужити для тебе уроком? Хоча сральню ресторану навряд чи можна назвати рестораном…
– Йо!..
– Тепер я бачу, що ти мене впізнав і все зрозумів. Давай, гівнюк, розповідай усе, із самого початку.
– Чорта лисого!
Знову без замаху хльоснув по сраці. Клішня закричав, потім завив.
– Не би-и-ий!
Ще двічі чмокнула вуздечка.
– Будеш репетувати, заткну пащеку кляпом.
– Не бий! Прошу тебе!
– Ти просишся, сам того не розуміючи, що вже не жилець. Лану я вам не прощу!
– Це не я! Я приїхав потім, пізніше, я тільки охороняв…
– Це ти їй розповіси. Але якщо встигнеш викласти мені все, про що я запитаю, може, й відпущу тебе.
– Бергамот нам доручив виїхати сюди і виконувати всі доручення вашого шефа. А за старшого Льолік…
– Вони що, домовилися?
– Напевно домовилися, якщо нас сюди послали.
– Що ви повинні були робити?
– Забрати якісь дорогоцінності в баби… Знайти скарб десь у лісі… З тобою розібратися.
– Хто вам це доручав?
– Льолік усі задачі ставив… Ми на хуторі були… Джип під’їхав… Льолік виходив, щось говорив там… Потім нас зібрав і…
– Де цей хутір?
– Години дві пішки… У балці за лісом…
– Лана там була?
– Ні.
– Скільки ваших людей тут?
– Троє… – відвернувся Клішня.
Свиснула вуздечка. Але не чмокнула. Клішня вмить повернув перелякану пику.
– Ще троє повинні приїхати, або четверо…
Модест озирнувся на скрип дверей. Очі різонув спалах і лише потім у вуха вдарив ляск пострілу. На межі світла і мороку стояла гола розпатлана Лана, тримаючи обома руками револьвер Боліка. З відкритого рота Клішні вирвався нелюдський крик, який, здавалося, розсунув стіни сараю. У нього між ногами вирував кривавий фонтан. Модест кинувся до Лани, але вона з холоднокровністю божевільного, майже не цілячись, вистрілила ще раз. Щокою відчув лет розпеченого металу… Крик обірвався… Подивився на Клішню. З дірки у скроні на підлогу стікала темна рідина. Мовчки взяв лампу, обійняв тремтячу Лану, повів у хату.
– Так ти всіх сюди збереш. Заспокойся.
Відібрав револьвер, відвів до кушетки, укрив ковдрою.
– Що вони з тобою зробили?
Довго дивилася в очі, дістала руки з-під ковдри, чужим голосом вимовила:
– Що можуть зробити бандюки з жінкою, яка потрапила до них у лапи?… Запам’ятала всіх… Дякую, що порятував… Тепер я погуляю…
– Пробач… Залишив тебе…
– Нагрій води… Не придумуй і не говори дурниць, усе вже сталося, ти не винен.
Модест поставив на плиту відро води, підкинув дров. Ніч ніяк не йшла геть.
– Я відчувала, що відбувається щось не те, озиралася, сторожилася, ніби все передбачила… Не чекала від Льоліка… Сволота!.. Дай сигарету.
– Я ж не…
– Там, на столі.
Знайшов на столі сигарети і запальничку, подав Лані. Закурила, вдихнула глибоко, хрипко виштовхнула із себе дим.