Протилежними називаються (1) речі, що суперечать одна одній, (2) супротивні й співвіднесені, (3) втрата й володіння, (4) початок і кінець чогось у сенсі виникнення й знищення, а також (5) такі властивості, що не можуть бути одночасно притаманними тому, чому вони можуть належати поодинці: про них кажуть, що протилежними є або вони самі по собі, або те, від чого вони походять. Адже сіре й біле не є одночасно [25] властивими одному й тому самому; тому те, від чого вони походять, є протилежними.
Супротивними називаються (1) ті з відмінних за родом властивостей, що не можуть належати тому самому предмету; (2) ті, що найбільше відрізняються, з тих, що належать до одного роду; (3) ті, що найбільше відрізняються, з тих, що належать тому самому предмету, якому вони можуть бути властивими; (4) ті, що найбільше відрізняються, з тих, що підпадають під ту саму здатність; врешті, (5) ті, між якими найбільша відмінність — або взагалі, або за родом, або за видом. Інші речі називаються супротивними, одні — тому що мають ці супротивні властивості, інші — тому що здатні мати їх, ще інші — тому що можуть їх створювати або зазнавати, або ж створюють чи зазнають, або ж є їх втратою чи набуттям, або володінням ними чи їх позбавленістю. Оскільки ж єдине та суще мають багато значень, звідси з необхідністю це має поширюватися й на всі інші поняття, що вживаються щодо них, тож і поняття «одне й те саме», «інше» й «супротивне» повинні мати різні значення відповідно до кожної категорії.
Іншими ж за видом називаються (1) ті речі, що, маючи той самий рід, не підпорядковані одна одній; [1018β] [1] (2) ті, що, маючи один і той самий рід, є відмінними між собою; також ті, що є протилежними за своєю сутністю; (3) іншими за видом є супротивні речі — або всі, або ті, що так називаються головним чином, а також (4) ті, визначення яких відрізняються в останніх видах роду [5] (наприклад, людина і кінь неділимі за родом, але мають різні визначення), і (6) ті, що маючи ту саму сутність, є відмінними. Натомість про тотожне за видом говориться у протилежних до цих значеннях.
Про попереднє й подальше говориться, коли є щось [10] перше, певний початок в кожному роді, тому що щось має бути ближчим до початку, яке визначене або просто і природно, або відносно чого-небудь, або де-небудь, або ким-небудь. Так, одні речі є попередніми за місцем, оскільки є ближчими або до певного місця, визначеного природою (як-от середина чи кінець), або до випадкового; а те, що перебуває далі, є подальшим. Другі — передують у [15] часі (так, одні є дальшими від теперішнього, як-от події в минулому; адже Троянська війна передує Мідійській, тому що є віддаленішою від теперішнього часу; інші є ближчими до теперішнього, як-от події у майбутньому. Так, Німійські ігри відбуватимуться раніше за Піфійські, тому що є ближчими до теперішнього часу, якщо скористатися теперішнім як початком і першим пунктом). Треті [20] є попередніми у русі (так, попереднім є те, що ближче до першого, що приводить у рух, як-от хлопчик передує чоловікові; початок у цьому випадку береться природно). Інші є переднішими за здатністю (так, спроможніше є також переднішим; а таким є те, чиєму рішенню з необхідністю слідує інше й пізніше, так що коли перше не спричинює руху, [25] то останнє не рухається, а коли спричинює — рухається; тож початком тут є рішення). Інші є попередніми за порядком (таким є все те, що розташоване відносно певного визначеного одного у певному співвідношенні, наприклад, сусід у хорі попереднім відносно третього, а передостання струна ліри попередньою відносно останньої; тож у першому випадку началом є корифей хору, а в другому — середня струна).
Отже, у вказаних випадках про попереднє [30] говориться у такому сенсі; натомість у пізнанні про попереднє говориться в іншому сенсі — як і про попереднє взагалі. Проте тут є відмінність між попереднім із точку зору логіки і попереднім з точки зору чуттєвого сприйняття. Адже з точки зору логіки попереднім є загальне, натомість з точки зору чуттєвого сприйняття — одиничне/окрема річ. Також з точку зору логіки атрибут, що приписується, передує цілому [35], наприклад, «освічене» передує «освіченій людині», адже поняття не буде цілим без частини, хоча, з іншого боку, не може бути «освічене» без існування когось освіченого.
Отож, одні речі називаються попередніми й подальшими в такому значенні, другі — згідно з природою і сутністю, тобто ті, що можуть існувати без інших, натомість останні без перших не можуть; цим розрізненням користувався Платон. Оскільки ж слово «бути» [5] вживається в багатьох значеннях, то, по-перше, попереднім є субстрат, а тому і сутність, по-друге, залежно від точки зору можливості чи дійсності попередніми є різні речі. Адже одні передують потенційно, а другі — дійсно, наприклад, потенційно половина лінії передує цілій, частина — цілому, а матерія — сутності, в дійсності [10] ж вони є пізнішими, адже лише з руйнуванням цілого, вони можуть існувати в дійсності. Певним чином все, що називається попереднім і подальшим, говориться у цьому значенні, адже одні речі не потребують інших в тому, що стосується їх виникнення, наприклад, ціле не потребує частин, інші ж — у тому, що стосується їх знищення, наприклад, частини не потребують цілого. І так само в інших випадках.