У першому випадку ідеться про числове відношення (або взагалі, або визначене) до інших чисел чи до одиниці; наприклад, подвійне відносно одиниці є визначене число, а багатократне [35] як число відносно одиниці є невизначене, тобто не є таке чи таке; [1021α] [1] те, що в півтора раза більше, щодо того, що в півтора раза менше, є числове відношення до визначеного числа; відношення правильного дробу до неправильного — невизначене відношення, як-от багатократного до одиниці; те, що перевершує, до того, що перевершено, є взагалі невизначеним за числом; [5] адже число є сумірним, а до несумірного число не застосовується; адже те, що перевершує, відносно того, що перевершено, становить стільки ж і ще дещо, а останнє є невизначеним, бо цей надлишок може бути і рівним, і нерівним тому, що перевершено.
Отже, всі ці відношення виражаються в числах і є властивостями чисел, а також — в інший спосіб — виражають рівне, подібне й тотожне (всі вони співвіднесені з одним; бо тотожним є те, що має одну й ту саму сутність, подібним — те, що має одну й ту саму якість, рівним — те, що має одну й ту саму кількість; тож одне є начало і міра числа, а всі ці відношення виражаються в числах, лише не в один і той самий спосіб).
Відношення між тим, [15] що діє, і тим, що зазнає дії, обумовлене здатністю діяти й зазнавати дії і виявленням цих здатностей у дійсності, наприклад, те, що здатне нагрівати, входить у відношення з тим, що здатне нагріватися, тому що воно може нагрівати, і знову ж таки те, що нагріває, входить у відношення до того, що нагрівається, а те, що ріже, — до того, що ріжуть, як такі, що справді діють і зазнають дії.
Що ж стосується відношень, які виражаються в числах, то вони не є діяльністю, хіба що [20] у спосіб, про який ішлося в іншому місці; а діяльність, що пов'язана з рухом, числам не властива. Також по-різному виражаються відношення, обумовлені здатністю, — залежно від часу, наприклад, відношення того, що зробило, до зробленого, і того, що зробить, до того, що буде зроблено. Адже саме в цьому сенсі батько сина називається батьком: перший є тим, що діяв, другий — тим, що зазнало дії. [25] Крім того, деякі відношення обумовлені позбавленням здатності, як-от неможливе і все, що говориться у зв’язку з цим, наприклад, невидиме.
Отже, всі відношення, що виражаються у числах та обумовлені здатністю, є відношеннями, тому що відношення до чогось належить до сутності того, що відноситься до чогось іншого, а не тому, що інше відноситься до нього. Натомість щодо того, що вимірюється, пізнається та [30] мислиться, говориться про відношення, тому що інше відноситься до нього. Те, що щось мислиться означає, що є думка про це, проте немає сенсу твердження, що думка ж є у відношенні до того, про вона є думкою (бо це була б тавтологія); так само зір є бачення чогось, але позбавлене сенсу твердження, що бачення є у відношенні до того, чого воно є бачення (хоча можна сказати й так), натомість має сенс говорити про відношення між баченням і кольором чи чимось іншим подібним. Інакше була б тавтологія, власне, та, що бачення є баченням того, чого воно є баченням. [1021β] [1] Те, що називається відношенням саме по собі, в одних випадках називається у вказаному сенсі, в інших — якщо такими є їхні роди, наприклад, мистецтво лікування є, можна сказати, відношенням, тому що його рід, знання є певним відношенням. Окрім того, про відношення говорять стосовно того, що має певні відносні властивості, як-от про рівність — тому що рівне визначається у відношенні, та про подібність — тому що подібне так само визначається у відношенні. Але відношення можуть бути випадковими, наприклад, людина може бути вдвічі більшою за щось перше-ліпше, [10] а це вже є певним відношенням; або біле — якщо одне й те саме випадково є подвійним і білим.
Отже, ось в яких значеннях говориться про те, що називається закінченим або досконалим самим по собі: одні речі називаються так через те, що їм нічого не бракує в їхній досконалості, вони є неперевершеними і не мають жодної своєї частини поза собою; другі [33] — через те, що взагалі є неперевершеними у всіх відношеннях і не мають жодної своєї частини поза собою; [1022α] [1] a вже інші речі називаються так тому що або роблять щось, або мають щось, або пов’язані з чимось, або так чи інакше стосуються чогось, що називається закінченим у першому значенні.