Із того, що було сказано, також зрозуміло, що у певному сенсі всі речі, створені за допомогою мистецтва, виникають із того, що має з ними одне ім’я, як і те, що виникає від природи, або зі своєї однойменної частини (наприклад, будинок — із будинку як створеного розумом; адже мистецтво — це форма), або [25] із того, що містить якусь частину речі, якщо річ виникає не побіжно; адже перша причина створення сама є частиною речі. Так, тепло у русі викликає тепло в тілі, а останнє і є здоров’ям, або складовою здоров’я, або його наслідком є певна складова здоров’я, або ж саме здоров’я; тому й говорять, що тепло сприяє здоров’ю, оскільки те, що виникає внаслідок тепла і що супроводжує тепло, сприяє здоров’ю.
Отже, як і в умовиводах, началом усього є сутність, адже умовивід будується, виходячи з щосності, і так само без сутності не можна говорити про виникнення речей.
І подібним чином стоїть справа з тим, що утворюється від природи. Адже сім’я породжує так само, як речі, що створюють за допомогою мистецтва, оскільки воно також потенційно містить в собі форму, [1034b] [1] і те, чого воно є сім’ям, є певним чином однойменним із тим, що виникає (щоправда, не слід думати, що в усьому те, що породжує, і те, що виникає, мають одне й те саме ім’я, як у випадку походження людини від людини, позаяк жінка теж походить від чоловіка), якщо тільки те, що виникає не є покручем; тому мул не народжується від мула. Натомість те, що виникає самовільно, виникає так само, як і в тих речах, [5] в яких матерія здатна сама приводити себе у рух подібно до сім’я; тоді як все, що не має такої здатності, не може виникати інакше ніж від таких речей, що самі приводять себе у рух.
Це розміркування показує не лише стосовно сутності, що форма не виникає, але воно так само стосується всіх перших визначень речей загалом, як-от кількість, [10] якість та інші категорії. Адже подібно до того як виникає мідний шар, але не шар і не мідь, і як це у випадку міді, якщо вона виникає (позаяк матерія і форма завжди мають існувати передніше), так само і з щосністю, якістю, кількістю та іншими категоріями; бо виникає [15] не якість, а деревина певної якості, не кількість, а деревина чи тварина певної величини. Але особливістю сутності, як можна зрозуміти із цих міркувань, є те, що одній сутності необхідно має передувати інша дійсна сутність, яка її створює, наприклад, тварина, якщо виникає тварина; натомість не є необхідним, щоб якість або кількість існувати передніше, окрім як тільки потенційно.
[20] Оскільки визначення є поясненням, а будь-яке пояснення має частини, і як-от пояснення відповідає речі, так само частини пояснення відповідають частинам речі, то постає питання, чи має пояснення частин міститися в поясненні цілого, чи ні. Адже в деяких випадках здається, що це так, а в деяких — ні. Так, [25] пояснення кола не містить в собі пояснення його відрізків, натомість пояснення складу слова включає в себе згадку про його елементи, хоча і коло ділиться на відрізки, і так само склад ділиться на елементи. Крім того, якщо частини передують цілому, а гострий кут є частина прямого, і палець — частина живої істоти, то гострий кут мав би передувати [30] прямому, а палець — людині. Отож здається, що останні є переднішими: адже пояснення перших спирається на пояснення останніх, і також вони є переднішими в тому сенсі, що можуть існувати незалежно від перших.
Утім, слово «частина» вживається в багатьох значеннях, і одне них — міра кількості. Однак це поки що залишимо, а натомість слід розглянути, з чого як частин складається сутність. [1035а] [1] Отже, якщо одне є матерія, друге — форма, третє — те, що з них складається, а сутність є і матерія, і форма, і те, що з них складається, то, з одного боку, про матерію говориться як про частину чогось, з іншого ж — ні, а натомість як про частину говориться про те, з чого складається пояснення форми. Наприклад, плоть не є частиною увігнутості [5] (бо вона є матерією, в якій виникає увігнутість), але вона є частиною кирпатості. І мідь є частиною статуї як цілого, але не статуї у сенсі форми (адже як про річ можна говорити про форму та про річ, що має форму, але про матеріальне саме по собі не говорять як про річ).